Народнопоетична основа поезій циклу І. Франка “зів’яле листя”
Збірка “Зів’яле листя”, мабуть, найліричніша у поезії І. Франка. Це щоденник особистих почуттів героя, наділеного живою душею, освіченою, розумною, та разом із тим неможливо не помітити міцної народнопоетичної основи віршів. У чому ж вона проявляється? У першій частині циклу “Зів’яле листя” бачимо традиційні образи-символи:
Безмежнеє поле в сніжному завою, Ох, дай мені обширу й волі! Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною І в серці нестерпнії болі.
Образ самотнього вершника в полі нагадує про козацькі пісні, а звертан “моя
По-друге, алегоричне зображення людини та її почуттів через образи природи. Так у вірші “Ой ти, дубочку кучерявий…” Йдеться, звичайно, не тільки про дуб:
Решту красоти, решту сили Поріжуть
Навіть порівняння або інші авторські тропи спираються на традицію народної пісні:
Ой ти, дівчино, з горіха зерня, Чом твоє серденько – колюче терня?
І Особливо яскраво цей зв’язок видно саме у другій частині. Вона, як дорогоцінна перлина, що міститься в середині, поміж сучасних Франкові слів і конструкцій, покликаних до життя способом мислення інтелігентної освіченої людини. Отож, можна сказати, що збірка “Зів’яле листя” має народнопоетичну основу, яка проявляється не тільки у вживанні традиційної народнопісенної лексики й побудові віршів, а й у глибокому, на рівні ментальності українського народу, зв’язку з образним мисленням, світобаченням.
Саме тому багато віршів І. Франка стали народними піснями.
(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)Народнопоетична основа поезій циклу І. Франка “зів’яле листя”
прислів'я у творі сто тисяч
Народнопоетична основа поезій циклу І. Франка “зів’яле листя”