Найголовніше – у будь-яких обставинах залишатися Людиною (за романом “Тигролови”) – І варіант ІВАН БАГРЯНИЙ
11 клас
ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ІВАН БАГРЯНИЙ
Найголовніше – у будь-яких обставинах залишатися Людиною (за романом “Тигролови”)
І варіант
Не кожен твір може справити таке враження, як роман Івана Багряного “Тигролови”, – враження безвихідності, трагедійності життя. Здається, що опиняєшся сам серед тайги або у сталінських таборах, відчуваєш безпорадність та біль людей, розгубленість перед страшною силою – державою. Мене дуже вразив цей роман, наче зазирнув у глибини моєї душі, і я ніби на власні очі
“Тим часом по всій Транссибірській магістралі і по всіх прикордонних заставах летіла телеграма-блискавка про втечу і розшук страшного державного злочинця з підкресленням важливих прикмет: “Юнак – 25 літ, русявий, атлет, авіатор тчк…Суджений на 25 роківтчк… Наймення Григорій Многогрішний”. Так закінчується перший розділ роману. Але це тільки початок поневірянь
Я бачу, що Григорій Многогрішний, як і кожен українець, надто гордий, щоб його вважали рабом.
І політичний засланець відважувався на відчайдушні вчинки, найчастіше складав тут свої кості, і саме тут, в Забайкаллі, наголошує Іван Багряний, в цьому суворому закутку Східного Сибіру. А першим був бунтар і “ізменник” – український гетьман Дем’ян Многогрішний. Здається, що автор готує нас до сприйняття образу Григорія, яким всю дорогу так недаремно опікувався начальник етапу. І от маєш – утік: переступив “трибунал” і вистрибнув у смерть зі скаженого поїзда…
Жахливо читати рядки про ті злочини, про невимовні тортури, про знущання і глузування над невинними людьми, які опиняються в руках НКВС. Беріївським катам не одному українському патріотові доводилося “вправляти мозги”. Я ніби бачу усю потворність хижої чорноти їхньої душі. Проте їх ніщо не могло зупинити. Ось як автор описує допит: “Що він з ним не робив.. Він йому виламував ребра в скаженій люті. Він йому повивертав суглоби… Він уже домагався не зізнань, ні, він домагався, щоб той чорт хоч заскавчав і почав ридати та благати його, як то роблять всі…”. Адже відомо, що першочергове завдання майора-садиста – зламати патріота. За це ордени, підвищення у званні, нові посади. І чим будеш жорстокіший, нещадніший, тим більше тебе будуть шанувати у страшному світі тоталітарного режиму. Але Григорій Многогрішний зміг протистояти жахливій системі, не зламався, бо мав у серці вогонь незламної віри у перемогу справжньої людини над людиною-звіром. Многогрішний не захотів, щоб радянські кати перетворили його на табірний порох. Тому він тікає з поїзда, тому намагається вибратися з тайги, тому і вириває з лабет ведмедиці звіролова, а згодом опиняється в родині Сірків. А поряд – тайга. І ось на цьому тлі дивовижної сибірської природи чує Многогрішний серед ночі розповідь старого Мороза “про місто каторги, про пекло новітніх канальських робіт, вигачуване костями українськими, – про Комсомольськ”.
Я здригаюся від жаху, коли читаю рядки про знущання над людьми в дикій пущі. Про що ж розповідав далі старий Мороз? “Про колони виснажених арештантів на лютім морозі… Про безліч стероризованого, на повільну смерть приреченого люду, а надто про силу-силенну своїх людей – земляків з далекої тієї України нещасливої… Про голод і цингу… Про надлюдське терпіння і труд каторжний…”
Замикається коло навкруги Многогрішного-втікача, хоча він не завинив нічим ні перед рідною землею, ні перед людьми, як і оті сотні тисяч, мільйони приречених каторжан. З кожним днем, на мою думку, Григорій все гостріше відчував, що “доля його не відстає від нього. …Чигає та й готовить йому й на цій землі всякі несподіванки…”. Та, здається, не лише одному правнуку гетьмана Дем’яна Многогрішного, а й сотням інших патріотів, які прагнули єдиного – бути вільними.
Чи міг волелюбний патріот змиритися зі становищем раба? Ніколи! Ні тортури, ні божевільня, ніщо не змогло вбити в ньому потягу до волі. Він вижив і навіть, одружившись з Наталкою, перейшов кордон. А там… воля!
На мій погляд, Григорій Многогрішний не визнав себе нулем в історії, не змирився зі становищем раба – кинув виклик новітнім тигроловам і не зламався. Виборсався з чорної сибірської ночі. Лишився сином рідного народу. Людиною. А значить духовно виявився сильнішим за представників тоталітарного режиму. Я дуже вдячна Івану Багряному за те, що він подарував українському народу правдивий роман про ще одну сторінку нашої трагічної історії.
Найголовніше – у будь-яких обставинах залишатися Людиною (за романом “Тигролови”) – І варіант ІВАН БАГРЯНИЙ
вік живи вік учись приклад з літератури
Найголовніше – у будь-яких обставинах залишатися Людиною (за романом “Тигролови”) – І варіант ІВАН БАГРЯНИЙ