Мудрий старійшина тухольської громади (образ Захара Беркута з повісті І. Франка “Захар Беркут”) I. ФРАНКО, Т. ШЕВЧЕНКО, А. ЧАЙКОВСЬКИЙ, М. СТЕЛЬМАХ, Г. ТЮТЮННИК

7 КЛАС

ПРО ДАЛЕКІ МИНУЛІ ЧАСИ

I. ФРАНКО, Т. ШЕВЧЕНКО, А. ЧАЙКОВСЬКИЙ, М. СТЕЛЬМАХ, Г. ТЮТЮННИК

Мудрий старійшина тухольської громади (образ Захара Беркута з повісті І. Франка “Захар Беркут”)

Здавна мудрі правителі багато важили в управлінні державою чи громадою. Ще в давньоруському “Ізборникові 1076 року” записано такі слова для настанови тим, хто стоїть на чолі людської спільноти: “Скільки силою ти перевершив усіх, стільки й справами добрими просяяти і потрудитися повинен”. Та чи завжди ті, хто мають владу над людьми,

згадують ці слова? Ця проблема посідає чільне місце й у повісті Івана Франка “Захар Беркут”.

Серед високих Карпатських гір загубилося невелике село Тухля. Дружною і міцною громадою жили його жителі. Очолював її найстарший із тухольців – Захар Беркут. “Мов старий дуб-велетень” стояв він серед громади, справляючи величезний вплив не тільки на своїх односельців, але й на “кільканадцять миль довкола, по руськім і угорськім боці”. Окрім того, знали Захара ще й як “чудового лікаря, що лічить рани і всілякі болісті, але й не менше як чудового бесідника та порадника, котрий “як заговорить, то немов

Бог тобі в серце вступає”, а як порадить чи то одному чоловікові, чи цілій громаді, то хоч цілий майдан старців набери, то й ті вкупі ліпшої ради не придумають”.

Дивує його відданість громаді. Захар не лише слідкує за дотриманням законів співжиття громади, але й сам суворо дотримується їх. Заради порятунку громади він ладен пожертвувати навіть найдорожчим, що у нього було, – власним сином Максимом.

А ще Захар Беркут вірний законам пращурів. Він надзвичайно близький до природи, завжди просить допомоги у неї. Перед боєм з монголами він звернувся до світила з такими словами: “Сонце, великий преясний володарю світа! Відвічний опікуне всіх добрих і чистих душею! Зглянься на нас!… Сонце, я поклоняюсь тобі, як діди наші поклонялися, і молюсь до тебе всім серцем: дай нам побідити!”.

Судилося мудрецеві побачити перемогу своїх земляків над монголами, зустрітися зі своїм сином Максимом, благословити їхнє кохання з Мирославою і сказати напутнє слово громаді. Закликав Захар своїх односельців жити в “громадському порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх”, попереджав про небезпеку відчуження. Та разом із тим він вірив у щасливе майбутнє, що очікує його громадян, дуже хотів його наблизити, тому й застерігав від можливих помилок.

Мене приваблює в образі Захара Беркута його патріотизм, відданість односельцям, глибокі батьківські почуття, мудрість в управлінні громадою. Саме такою, на мою. думку, має бути людина, якій судилося бути очільником громади.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...


Мудрий старійшина тухольської громади (образ Захара Беркута з повісті І. Франка “Захар Беркут”) I. ФРАНКО, Т. ШЕВЧЕНКО, А. ЧАЙКОВСЬКИЙ, М. СТЕЛЬМАХ, Г. ТЮТЮННИК
твір про чорнобривці