“Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину” (ІI варіант)
“Я українець. Оце і вся моя автобіографія”, – ці слова Василя Симоненка можуть охарактеризувати його не тільки як людину, але й як поета, провідним мотивом творчості якого була любов до Батьківщини.
У творчій скарбниці Василя Симоненка є чимало віршів, у яких поет звертається до України. Так, поезія “Задивляюсь у твої зіниці…” (“Україні”) написана у формі монологу ліричного героя, що із щирою, сердечною розмовою звертається до матері-України. їй поет адресує всю любов, стурбованість, відданість ліричного героя, який
I країно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік…
Щасливий Симоненко, що народився в Україні, де “вільним виростав”. Для нього немає кращої землі, ніж його рідна. Заповітом звучать його слова з поезії “Лебеді материнства”: “Можна все на світі вибирати сину, вибрати не
Чутливе серце поета не могло спокійно спостерігати образи, що їх зазнавала Україна. Його любов була грізною пересторогою всім нікчемам, бездушним і байдужим людям:
Хто тебе любов’ю обікраде,
Хто твої турботи обмине,
Хай того земне тяжіння зрадить
І з прокляттям безвість проковтне!
З таким вибухом почуттів виступає поет у вірші “Земле рідна! Мозок мій світліє…”
Патріотичним волевиявленням українського хлібороба, готового на будь-які випробування, звучить вірш “Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок…” Ця поезія написана за два місяці до смерті автора, який спробував у художній формі розкрити свій пройдений творчий шлях.
Василь Симоненко любив Україну щиро й ніжно, він був єдиний з нею:
Я живу тобою і для тебе,
Вийшов з тебе, в тебе перейду…
Так, народившись українцем, Симоненко невдовзі став невід’ємною часткою своєї Вітчизни, її історією, ЇЇ надбанням.
“Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину” (ІI варіант)
вирш мое грицько бойко
“Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину” (ІI варіант)