Мотиви лірики Тараса Шевченка

Неможливо сьогодні уявити українську літературу і навіть культуру в цілому без творчого доробку Тараса Григоровича Шевченка. Великий Кобзар українського народу був справжнім митцем. Його творчий геній надихав його і малювати картини, і писати літературні твори, як поетичні, так і прозаїчні. Навіть якщо взяти окремо лише лірику, виявиться, що її тематика була різноманітною, як саме життя. Усі твори Тараса Шевченка об’єднує те, що кожне слово в них – про Україну та про її долю.

У них теми про працю, про боротьбу, про місце поета в суспільстві,

про світле кохання і про палку ненависть до гнобителів рідного краю, спогади про героїчне минуле і мрії про майбутнє. Тарас Шевченко був не лише поетом, письменником та художни ком, він був активним учасником політичної боротьби. Звісно, його громадська позиція відбилася у багатьох його поетичних творах. Та неоднаково мені, Як Україну злії люди Присплять, лукаві, і в огні Її окраденою збудять… Ох, не однаково мені.

Шевченкові ніколи не було “однаково” щодо долі України та її народу. Він й інших закликає до небайдужості чи навіть до боротьби або відверто , або опосередко вано, коли головна тема ніби зовсім

інша. Наприклад, законодавчо за-кріплене поневолення людини , “Елегія” тощо) або зображення історичних подій . Героїчне минуле привертало увагу Шевченка як засіб пробудження національної свідомості своїх співвітчизників. Серед громадської лірики виокремлюються твори, що використову ють нетрадиційні засоби розкриття теми: сатиричні, часом аж до карикатури , або ті, у яких авторські думки викладаються у формі притч, наприклад, вірші “Пророк”, “Чума”.

Багато творів у Тараса Шевченка присвячено зображенню простих людей. Інколи це оспівування працелюбності, душевної та зовнішньої краси цих людей – “А там, де люди, – добре буде”. Найбільше про свою любов до таких людей Шевченко писав на початку своєї творчості. … Дівчата вийдуть воду брать, І сонце гляне – рай та й годі! На думку письменника, саме праця й робить людей красивими. Але поруч зі зворушливими картинами мирної праці, виникають вже зовсім інші мотиви – роздуми над подальшою долею народа та обурення пануванням тих, хто поплюжить результати їхньої праці, принижує і гнобить цих працелюбних людей. І от вже: Неначе люди подуріли, Німі на панщину ідуть І діточок своїх ведуть!..

Жіночі долі виявляються зламаними соціальною та національною нерівністю, які засуджуються відкритим текстом в інших творах. Так само оспівування краси рідної землі, як у “Зацвіла в долині…” та інших лише у ранніх віршах лишається головною темою, але цей мотив звучить і в пізніх творах. Навіть у циклі “В казематі” є місце для опису вишневого садка коло хати . Перекриття мотивів відсутнє хіба що у ранніх романтичних баладах, навіяних народними старовинними піснями, таких як “Тополя” чи “Причинна”.

Але казкові мотиви перемішуються з соціальними у пізніших баладах . Ще один мотив є нагальним як у ранніх творах, так і в пізніх – роль поезії в житті людей, справжнє призначення поета в суспільстві. Звучить у ліриці Шевченка й тема, без якої важко уявити поезію – тема кохання, де поет змальовує власний ідеал цього почуття – щирість, відданість, ніжність та незрадливість. І, нарешті, хоча важко знайти твори, присвячені суто цій темі, часто трапляється у різних творах великого Кобзаря мотив мрії про світле майбутнє, про те, чого не було за життя поета, але про те, що він хотів би бачити . Оживуть степи, озера, І не верстовії, А вольнії, широкії Скрізь шляхи святії Простеляться… Цей мотив можна назвати і інакше – мотивом сподівання на краще, взагалі – мотивом надії. Віра в майбутнє і надія допомогли в скрутні часи самому Шевченкові.

Віру і надію він намагається передати нам через свої твори. А поки живе надія, людину ніщо не може зламати!




Мотиви лірики Тараса Шевченка


диалог мой город
Мотиви лірики Тараса Шевченка