Мої роздуми над віршем Сосюри “Любіть Україну”
Чому іноді доля талановитих людей таїть в собі присмак душевного болю, невимовної туги за життєвою гармонією? Мабуть, тому, що світ не завжди готовий прийняти обдарованість в силу своєї інертності, звичайності.
Людей дивує і водночас лякає непересічна особистість, яка має власні погляди на, здавалось би, усталені закони співжиття. А Якщо ці закони нав’язуються штучно, потрібна люди-на-маріонетка, якою зручно маніпулювати.
Що є одним з найважливіших важелів почуття патріотизму? Мабуть, любов. Любов до родини, землі, країни, мови. Це
Тільки ця незвичайна сила любові здатна вивищувати людину в її прагненні до гармонії. Всі ці питання виникли й відповіді на них я одержав після ознайомлення з поезією В. Сосюри “Любіть Україну”.. З болем читав цитату з правдинської газети анонімного автора про поезію: “…всупереч життєвій правді, він оспівує якусь одвічну Україну, Україну “взагалі”, … його хвилює одвічна Україна з її квітами, кучерявими вербами, пташками, дніпровими хвилями”.
А наприкінці висновок: вірш – “ідейно порочний твір”. На щастя, історія розставила всі крапки над “і”, знову повернулася
У романі “Третя рота” і в поемі “Розстріляне безсмертя” В. Сосюра згадує: За вірш “Любіть Україну” вона довбала без упину мене три роки!…Горе, жах! Хоч каявся я в помилках, яких не мав. Я ж був не винний!
Хоч я поет не ідеальний, я трохи серцем не погас… Але народ мене морально підтримував в страшний той час.
Що ж примусило письменника написати цей твір? Поезія була написана в травні 1944 року у визволеному від фашистів Києві, столиці України. Але ще задовго до цього В. Сосюра був обурений ставленням державних та партійних діячів до української мови. У піонерській газеті “Зірка” було наказано “зняти шапку” зі словами славнозвісного Тараса Шевченка:
Учітеся, брати мої, думайте,читайте. І чужого научайтесь й свого не цурайтесь!..
Були вилучені слова Сидора Воробкевича:
Мова рідна, слово рідне, хто вас забуває, той у грудях не серденько, а лиш камінь має…
Усе це спонукало поета до написання вірша “Любіть Україну”. Бо, як відзначав поет, що він “ходою гнівною блукає в своїм краю чужинцем…”
Такою була передісторія улюбленої народної поезії, яку вистраждав письменник – талановита особистість, яку не сприймав час через неможливість чи небажання визнати пророка у власному домі.
За тридцять років до проголошення незалежності України писав поет такі рядки: “Ти власним світом, Україно, сіяти будеш на землі”. Тож обов’язково сіятиме, допоки битиметься хоч одне серце патріота.
Мої роздуми над віршем Сосюри “Любіть Україну”
казка як серед птахів виникла дружба
Мої роздуми над віршем Сосюри “Любіть Україну”