Мої роздуми над повістю “Земля” Ольги Кобилянської
Ольга Кобилянська – один з найтонших психологів нашої літератури. Талановита письменниця-демократка була сучасницею і другом І. Франка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, В. Стефаника. Вона була справжнім новатором художнього відображення дійсності.
Повість “Земля” була створена письменницею за 2,5 роки і надрукована вперше у 1922 році. Але творчий задум визрівав поступово. Основна проблема повісті – людина і земля. До цієї теми в українській літературі зверталися і І. Нечуй-Левицький , і Панас Мирний та Іван Білик , і М. Коцюбинський
А ми знаємо, що в основі повісті лежать реальні події. Дійсно, земля мала якусь магічну владу над людьми. Вона була і годівницею, і щастям, і горем. Це теж один із образів повісті, а, точніше, головний образ. У центрі повісті – сім’я Івоніки Федорчука.
Усі персонажі знаходяться під владою землі, але кожен ставиться до землі по-різному. Івоніка прожив безпросвітне життя, тяжко заробляючи на будівництві залізниці. Ціною виснажливої, каторжної праці, ціною власного здоров’я, пропащої молодості
Але найкрасивіше любить землю Михайло – старший син Івоніки. Він сам – прекрасна людина, і любов його – красива, романтична. Михайла всі в селі любили, тому що він був спокійним, тихим і навіть покірним сином своїх батьків.
Навчався всьому завзято, любив працювати і працював з радістю. Сміючись, виходив із дому, сміючись, вертався додому. Одна трагедія лише мучить його – він не народжений для служби у цісарському війську. Його покликання – праця на землі, яка приносить йому справжнє задоволення. Такого хлопця не можна не любити.
Полюбила його і наймичка Анна. І тут Михайло прекрасний: у своєму ставленні до Анни він також красивий і порядний. Сама Кобилянська ним милується. Хоч Михайло дуже шанує землю, але вона для нього не самоціль. Коли постає перед ним питання – земля чи кохана дівчина-сирота, в якої за душею нема і сажня землі, він, не вагаючись, залишається з безземельною дівчиною.
А ось Сава – молодший син Івоніки – до землі ставиться зовсім по-іншому. Він її не любить, але ж розуміє, що це є засіб для існування. Адже він живе в селі і бачить, що в селі людина без землі нічого не варта, а з землею вона має силу, викликає пошану селян.
А батьки віддадуть землю не Саві, а Михайлу. Сава не міг не відчувати переваги Михайла над собою. Ольга Кобилянська психологічно вмотивовує, як зародився задум вбивства брата.
Усе складалося поступово: з дитинства Сава не любив працювати, а ходив на полювання і бездумно стріляв птахів. У нього потроху зароджується жорстокість і безвідповідальність. Міг не нагодувати і не напоїти худобу, міг обдурити батьків.
Був злий і людино ненависний. Усі були винні у нього. Він по-справжньому не любив ні батьків, ні брата. Брата він відкрито не любив, бо той намагався перевиховувати його, повернути до землі. Мабуть, основна причина такої поведінки була в коханні його до Рахіри, його двоюрідної сестри, напівциганки.
Кохання це було якесь дивне і нездорове. Це була пристрасть, яка забирала у Сави силу волі і здоровий глузд. Убити Михайла – це була ідея Рахіри, точніше, вона виростила її своїми хитрощами в Савиному серці.
Складові частини цього страшно го задуму: лінощі, безвідповідальність, жорстокість, майже садизм, нездорове кохання, заздрість, неповага до батьків і землі, відсутність принципів. І Сава вбиває Михайла. Але земля не зробила Саву щасливим. Два роки вони жили з Рапірою не вінчані, потім повінчалися, але батьки навіть не прийшли на весілля. Сава втратив спокій, “його душа, мов без ладу стала. Чи, може, вже з дитинства була така?
Важко сказати! Ніхто не слідив за об’явами тої предивної гри психічних струн”. І Рахіра не зробила Саву щасливим: “вона випила з нього душевну благородність до останньої краплі, а, стративши це, – стратив і себе самого…”
Мої роздуми над повістю “Земля” Ольги Кобилянської
юрій збанацький лелеки читати повністю
Мої роздуми над повістю “Земля” Ольги Кобилянської