Мім
Мім (грецьк. mimos – лицедій) – малий комічний жанр античної драми, одна з форм народного театру, започатковувався як невеличка сценка комічного чи розважального гатунку на тему повсякдення з характерною фігурою (рибалка, ремісник та ін.); Першу літературну обробку здійснили сицилійський поет Софрон (V ст. до н. е.) та його син Ксенарх. М. набув поширення в добу еллінізму, трансформувався в середньовічні жанри – у французькі фабльо чи італійські комедії масок.
(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Мім
вітер віє повіває вірш
Related posts:
- Bірш-пейзаж або Пейзажна лірика Bірш-пейзаж, або Пейзажна лірика (фр. paysage, від pays – місцевість, краєвид) – умовна назва ліричного жанру, в якому зображено художні переживання природи, олюдненої та одухотвореної. У різні культурно-історичні епохи В.-п. посідав не однакове місце в...
- Роман у віршах Роман у віршах – різновид ліро-епічного (змішаного) жанру, у якому поєднані особливості і ліричного, і епічного зображень, що веде до багатоплановості художнього світу. Межує з драматичною поемою, віршованою повістю. Поширення набув у XIX-XX ст. Зразки...
- Афоризм Афоризм (грецьк. aphoridzo – визначення) – короткий влучний оригінальний вислів, узагальнена, глибока думка, виражена в лаконічній формі, подеколи несподівано парадоксальній (“Поспішай повільно” – Октавіан Август). А. завжди містить у собі більше значення, ніж мовлено, він...
- Цензура Цензура (лат. censura, від censeo – оцінюю, висловлюю думку) – контроль офіційної (світської або духовної) влади за змістом, випуском у світ і поширенням друкованої продукції, творів сценічного, образотворчого та кіномистецтва, радіо – і телепередач, а...
- Байківниця Байківниця – збірка байок одного автора, Іноді так називають збірку багатьох байкарів, підміняючи назву “антологія байок”. В українській новітній літературі термін Б. набув широкого застосування у 20-ті роки, після того як С. Пилипенко випустив у...
- Літопис Літопис – пам’ятка історичної прози Київської Русі та козацької доби. Розповідь часто починалася словами “В літо…” – с звідси назва жанру. Л. мали такі різновиди: щорічна хроніка та власне літописні оповідання, що мають відповідну літературну...
- Локальний прийом Локальний прийом (лат. localis – місцевий) – застосування в художньому творі зображально-виражальних засобів, тісно пов’язаних з місцем дії у сюжеті, розглядається як прояв місцевого колориту (фр. couier locale), використовуваного письменниками при зображенні певного етнічного середовища...
- Леонінський вірш, або Леонін Леонінський вірш, або Леонін (очевидно, за ім’ям латинського поета Лео, XII cm.) – гекзаметр чи пентаметр, де всупереч традиції античної поезії, яка не відала рими, певні піввірші зазнавали римування, зокрема у Вергілія та Овідія. Л....
- Перекладацька діяльність М. Старицького Переклади і переспіви зі світових літератур – яскрава сторінка в поетичній творчості М. Старицького, який розпочав із цього свою літературну діяльність. Тим самим він збагатив жанрово-виражальні можливості української поезії, розширивши її тематичний діапазон. М. Старицький...
- Піїт, або Піїта Піїт, або Піїта (грецьк. poietes – поет) – так в Україні називали поета до початку XIX ст., згодом цей термін набув або жартівливого, або іронічного змісту для означування нездорових явищ у поезії, пов’язаних із графоманством...
- Акровірш Акровірш (грецьк. akros – зовнішній, крайній, лат. versus – повтор, поворот) – поетичний твір, у якому початкові літери кожного віршового рядка, прочитувані зверху вниз, розкодовують слово чи фразу, присвячену певній особі або події. Зародився в...
- Рококо Рококо (фр. rocaille – схожий на мушлю) – художній стиль гедоністичного гатунку, що обстоював культ грації, шляхетності, вишуканого естетизму. Сформувався у Франції в XVIII ст., звідти поширився у мистецтві європейських країн. Своєму виникненню Р. завдячує...
- Елліністична література Елліністична література – давньогрецька література доби еллінізму (350 до н. е. – 30 н. е.). їй властиве зниження політичної та соціальної заангажованості, пожвавлення Інтересу до внутрішнього світу людини, її духовності, звернення до фольклорних джерел, міфології...
- БАБА БАБА – одне з найстародавніших і найбільших божеств у прото-українців (кам’яний вік) та давніх українців (палеоліт, неоліт, енеоліт, бронзовий вік). Богиня життя, родючості, здоров’я, вагітних, мисливців. Культ Б. розвинувся за часів матріархату. Капища Б. містилися...
- Бард Бард (кельт. bard – співець) – мандрівний співець у народів кельтського походження; в добу середньовіччя – поет в Ірландії, Шотландії, Уельсі. Щоб здобути це звання, початківець мусив оволодівати версифікаційною майстерністю впродовж 10-12 літ. Поезія В.,...
- Віланела або Віланель Віланела, або Віланель (фр. villanelle, від лат. villanus – селянський) – у добу середньовіччя – пісня пастухів, у добу Відродження – пісня про кохання, стилізована під сільську пісню. Строфічна будова В. досить складна: має 6...
- Верлібр Верлібр – вірш з неримованим ненаголошеним рядком, перехідне явище між поезією і прозою. У верлібрі спостерігаються певні ритмічні періоди або такти, що мають переважно змістове завершення. Одним з основоположників і визнаним майстром верлібру вважається В....
- ЛАД ЛАД – бог шлюбу та родинної злагоди й вірності та людської благополучності. Чоловік Лади. Зображувався лише разом з нею. Свято Л. відбувалося з 25 травня по 25 червня. В жертву Л. приносили білого півня (символ...
- Анахронізм Анахронізм (грецьк. ana – вверх та chronos – час) – культурно-історичні, хронологічні та інші невідповідності у художньому творі, зумисне чи мимовільне привнесення в літературний текст невластивих певній добі застарілих поглядів, звичаїв, суджень, лексики. Так, у...
- Мінезингер Мінезингер (ніж. Minnesinger – співець любові) – німецький середньовічний поет-музика, автор творів куртуазної любовної лірики. Використовуючи на початках прийоми народної пісні (XII ст.), М. невдовзі зосередилися на власній тематиці,, опрацьовуючи мотив неподіленого кохання до недосяжної...
- Артурівські легенди Артурівські легенди – народні легенди кельтів Уельсу, які започаткували низку поетичних творів. В їх осередді – образ Артура, одного із бриттських королів (V-VI ст.), які боролися проти англосаксонських завойовників. Історичного Артура згадують кельтські та бретонські...
- Дукля “Дукля” – літературно-мистецький, публіцистичний часопис, орган Української філії Спілки словацьких письменників; заснований 1952. Виходить 6 разів на рік. Друкував твори українських митців Пряшівщини, Словаччини та України. Особливого значення часопис набув у 60-і роки, популяризую чи...
- Сюрреалізм Сюрреалізм (tpp. surrealite – надреальне, надприродне) – авангардистська течія, котра виникла спочатку в літературі, потім поширилася на малярство, скульптуру та інші мистецтва. Вперше цей термін ужив французький поет Г. Аполлінер до одного із своїх творів,...
- Молода Німеччина “Молода Німеччина” (“Junge Deutschland”) – група німецьких письменників (Л. Вінбар, К. Гуцков, Г. Лаубе, Т. Мундт та ін.), які під впливом Липневої революції 1830 різко заперечили романтизм та культ Й.-В. Гете у літературі, обстоювали потребу...
- Літературна група Літературна група – об’єднання письменників, як правило, однієї літературної генерації (найчастіше молодих), котрі, поставивши перед собою спільну літературну мету, разом намагаються реалізувати її й тим самим виявити себе як певну єдність творчих особистостей. Л. г....
- Антифраз Антифраз, або Антифразис (грецьк. antiphrasis – затемнення) – вживання слів та виразів у протилежному значенні. подеколи іронічно: Марную день на пошуки незримої Німої суті в сутінках понять. Шалене слово загнуздавши римою, Влітаю в ніч. Слова...
- Бароко як синтез традицій 9 клас ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО БАРОКО Бароко як синтез традицій Зрозуміло, що ніщо не виникає на порожньому місці: у будь-якого явища завжди є підгрунтя, джерела, які підживлюють своїми чистими струменями нове. Так сталося і з...
- Житейське море – крилаті вирази Житейське море Образне визначення складності суспільного життя з його боротьбою, тривогами, поразками й успіхами, що зустрічається в багатьох літературних мовах. Уподібнення життя бурхливому морю виникло, мабуть, в епоху великих географічних відкриттів кінця XV-XVI ст., коли...
- Баєчка Баєчка – різновид байки, невеличкий, здебільшого віршований гумористичний чи сатиричний твір. Розвиток Б. пов’язаний передовсім з іменем Л. Боровиковського (1809-89), автора збірки “Байки й прибаютки”, в якій чільне місце було відведено міні-байці. Поет вважав, що...
- Заджал Заджал (араб. – мелодія, пісня, наспів) – строфічна арабська народна поезія, що складається із шести-дев’яти строф. Виникла в Іспанії в добу арабського володарювання як реакція спротиву канонам арабського віршування. За змістом то були любовні та...