Мій улюблений герой із повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків”

М. Коцюбинський у повісті “Тіні забутих предків” детально описує формування характеру головного героя Івана Палійчука, його світосприйняття. Мені цікаво читати про нього, дізнаючись про мрії і думки Івана, його погляди і переконання.

З перших днів свого народження Іванко потрапляє в атмосферу фантастичних народних вірувань. Неспокійним він був, і забобонна мати вірила, що дитину їй підмінили, підклали бісеня. Для розкриття внутрішнього світу малого гуцула Коцюбинський використовує дієслово “знав”: “Коли Іванові минуло сім літ, він уже дивився на світ інакше. Він знав вже багато”. Уся природа здається Іванкові сповненою живої й таємничої сили. Він був упевнений, що в світі панує нечиста сила, що в лісах живуть лісовики, що там блукає веселий чугайстер, якого бояться нявки.

Саме серед природи знайшов Іванко чарівну музику, яка передавала його почуття та захоплення гірською природою. “На що б око не впало, що б не сталось на світі – все виливалось у пісню, легку і просту, як ті гори в їх давнім, первіснім житті”. Я зачарована світлим і щирим почуттям Івана

до Марічки. їхнє кохання невипадково теж оповите піснями. Іван грає на флоярі, Марічка співає, їхні прекрасні звуки зливаються з неповторною красою карпатської природи. Слухаючи дівчину, Іван думав, що гори давно вже засіяні її співанками. “Але прийде пора, він поверне до неї, і вона знов позбирає співанки, щоб було одбуть чим весілля”. Великим було їхнє кохання, ще більшим стало горе і туга Івана, коли загинула Марічка. Пройшли роки, а сум за коханою час від часу вибиває його із звичайного ритму життя. Іноді він виразно чув голос Марічки:

Ізгадай мні, мій миленький, Два рази на днину, А я тебе ізгадаю Сім раз на годину… Тоді Іван кидав роботу і десь пропадав. Яким же великим було почуття, якщо Іван продовжує марити Марічкою і наяву. Свідомість його двоїться, а потім легінь цілком втрачає відчуття реальності. Йому здається, що потрібно рятувати дівчину від чугайстра, з далини чується йому голос Марічки, яка гукає його: “Іва-а! – стогнала Марічка десь з глибини, і був у голосі тому поклик кохання і муки”. Втративши пильність, Іван гине.

Іван – улюблений герой повісті. Подобається мені своєю вродою, оптимізмом, життєлюбністю, вірністю у коханні, чутливою і щирою душею, щедрістю, любов’ю до природи.




Мій улюблений герой із повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків”


сочинение на тему футбол на українській мові
Мій улюблений герой із повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків”