МАРА (МАРЕНА)
МАРА (МАРЕНА) – богиня зла, темної ночі, страшних сновидінь, привидів, хвороб (мору), смерті. За давньоукраїнською легендою, М. – донька Чорнобога – сіє на землі чвари, брехні, недуги, вночі ходить з головою під пахвою попід людськими оселями й вигукує імена господарів – хто відгукнеться, той вмирає. Любить душити сплячих та смоктати їхню кров. Разом зі Змієм породила доньок-хвороб, яких пустила по світу (ВОГНЕВИЦЮ, ГЛУХАНЮ, КОРКУШУ та ін.). Згідно з повір’ям, вічно ганяється за богинею неба КОЛЯДОЮ, намагаючись перешкодити народженню нового Сонця та встановити вічну ніч. Давні українці щовесни робили опудала М., які спалювали або топили у воді. (За П. Трощиним).
(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)
МАРА (МАРЕНА)
кар'єризм намагання зробити кар'єру
Related posts:
- МАРА Спочатку – міфічна богиня зла. Пізніше образ мари почав уособлювати хворобливий, тривожний, неспокійний сон. Мислиться страшною істотою жіночої статі, нічним привидом, що насідає на сонну людину, а коли та прокидається, то мара миттю зникає –...
- КОЛЯДА І МАРА КОЛЯДА І МАРА І сказав Сокіл Чорнобогові: “Що ж, іди в свою пітьму і володарюй там”. Ступив Чорнобог у безконечний морок, і одразу тіло його вкрилося чорною смердючою шерстю. І не злюбив Чорнобог пітьму, зародилася...
- НАВІЯ НАВІЯ – міфічна потвора, що несла людям божевілля. Згідно з повір’ям, одна з тринадцяти доньок МАРИ. Зображувалася у вигляді потворної баби, що несамовито регоче, закотивши очі під лоба. (За П. Трощиним)....
- ГРИГІР ТЮТЮННИК. БІЛА МАРА Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом Григіра Тютюнника, його оповіданням “Біла мара”; вдосконалювати навички виразного і свідомого читання, вміння швидко орієнтуватися у тексті; розвивати зорову пам’ять, зв’язне мовлення; виховувати спостережливість, чуйність, любов до...
- БІЛА МАРА – ГРИГІР ТЮТЮННИК Літературне читання 4 клас – О. В. Науменко – Генеза 2015 У КРАЇНІ ГУМОРУ Якщо ти любиш пожартувати й посміятися, то із задоволенням читатимеш жартівливі вірші, гумористичні оповідання. У них поети за допомогою влучних слів...
- ТРОЯН ТРОЯН – бог місяця, ночі і будівництва. Згідно з повір’ям, навчив людей теслярству, різьбярській справі. Уночі володар трьох стихій – неба, землі і підземелля (тому зображувався триглав). (За П. Трощиним)....
- ОЧНИЦЯ ОЧНИЦЯ – міфічна потвора, що осліплювала людей, несла їм хворобу очей. За повір’ям – одна з тринадцяти доньок МАРИ. Зображувалася потворною брудною бабою з гнилими очима. (За П. Трощиним)....
- БАГАН БАГАН – у давніх українців, зокрема у волинян, та в давніх білорусів божество, що дбає про домашню рогату худобу, охороняє її від хвороб, сприяє доброму приплодові. За непошанування його Б. в гніві своєму робить тварин...
- ЛІДНИЦЯ ЛІДНИЦЯ – міфічна потвора, що несла простуду, відморожувала людям кінцівки тощо. За повір’ям, одна з тринадцяти доньок МАРИ. Зображувалась у вигляді обледенілої баби, в якої замість очей – дві крижини. (За П. Трощиним)....
- БІЛОБОГ (ДІД) БІЛОБОГ (ДІД) – головний бог добра. Один з найдавніших і найголовніших персонажів давньоукраїнської міфології. За повір’ям – творець землі, води, світла; батько Перуна; захисник людей від зла; господар Вирію та повелитель інших богів. Народні легенди...
- КОНЮШНИК КОНЮШНИК – “домашній” бог, що охороняв конюшню і коней від усякого лиха, хвороб, пожежі тощо. Давні українці приносили пожертвування К., залишаючи в яслах конюшень на ніч всілякі продукти. (За О. Афанасьєвим). КОРКУША – потвора, що...
- КОЛЯДА КОЛЯДА – давньоукраїнська богиня неба, мати Сонця, дружина Дажбога (у давніх поляків та литовців – КОЛЕНДА, молдаван та румунів – КОЛИНДА). Один із найбільших та найшанованіших персонажів’міфології українців. Ім’я походить від слова КОЛО – стародавньої...
- ХЛІБНИК ХЛІБНИК – домашнє божество, що оберігало зерно і борошно в засіках від псування та гризунів. Згідно з повір’ям, сприяло вдалому випіканню хліба. (За О. Афанасьєвим)...
- ПАСІЧНИК (БОРТНИК, БОРТНЯК) ПАСІЧНИК (БОРТНИК, БОРТНЯК) – давньоукраїнське божество, що, згідно з повір’ям, охороняло борті (первісні вулики – видовбані колоди, що їх навішували на дерева), а в пізніші часи – пасіку. За легендою, П. опікувався бортями чи вуликами...
- БІЛИЙ ЛЕБІДЬ БІЛИЙ ЛЕБІДЬ – птах-тотем. Згідно з повір’ям, в нього перевтілювався БІЛОБОГ. Волхви суворо, під загрозою смертної кари, забороняли полювання на Б. Л. (За П. Трощиним)....
- УР (ОР) УР (ОР) – найголовніший бог орачів, хліборобства, родючості за часів трипільської культури (IV – III тисячоліття до н. є.). Згідно з повір’ям – творець плуга; на честь У. орії – переселенці з Дніпра до Месопотамії...
- ЧОРНОБОГ ЧОРНОБОГ – бог зла, ворог Вирію, людей і світла. Заступник усіх злих сил, володар підземного мертвого царства. Згідно з повір’ям, перетворювався у ЧОРНОГО ЛЕБЕДЯ та постійно воював з БІЛОБОГОМ. (За П. Трощиним)....
- ЦМОК (ЗМОК) ЦМОК (ЗМОК) – бог хатнього добробуту, родинного вогнища у давніх українців, згодом у білорусів. Зображувався у вигляді змії, що символізувала блискавку. Згідно з повір’ям, мав серед людей своїх улюбленців, до яких приходив у вигляді курки,...
- ЖЕЛЯ ЖЕЛЯ – давня богиня печалі, скорботи, плачу. В руках у неї, згідно з повір’ям, – ПІЧ з жаром як символ смутку. Від імені Ж. утворилися слова ЖАЛЬ, ЖАЛОБА та інші. Згадується в “Слові о полку...
- ЖИВА (ЦИЦА) ЖИВА (ЦИЦА) – богиня життя, жіночого щастя в давніх українців, їй поклонялися безплідні жінки. Сприяли добрим пологам. Згідно з повір’ям – принесла протоукраїнцям перше зерно жита. (За П. Трощиним)....
- ДОМОВИК (ДОМОВИЙ, ХАЗЯЇН, ДЕДО, ДІДУСЬ) ДОМОВИК (ДОМОВИЙ, ХАЗЯЇН, ДЕДО, ДІДУСЬ) – “хатнє” божество, що, за повір’ям, опікується життям усієї родини, яка мешкає купно, під одним дахом. За уявленнями давніх українців, мешкав, як правило, на горищі (на лежаку). Зображувався (уявлявся) обов’язково...
- РОЖАНИЦІ РОЖАНИЦІ – давньоукраїнські першобогині родючості, небесні “ГОСПОДИНІ СВІТУ” (мати й донька). Уявлялися напівжінками-напівлосицями. Згідно з повір’ям, жили на небі, ототожнювалися з найважливішими зоряними орієнтирами – Великою Ведмедицею (за давніх часів – Велика Лосиця) та Малою...
- СТРИБОГ (СТРИБАЙЛО, ПОСВИСТАЧ) СТРИБОГ (СТРИБАЙЛО, ПОСВИСТАЧ) – бог вітрів. За поетичною уявою давніх українців – неврівноважений літун з бородою та батогом, яким він поганяє свої вітри. У широчезних шароварах, що служать йому за вітрила. Згідно з повір’ям, його...
- ПЕК ПЕК – бог ПЕКЛА, а також війни, кривавих бійок, кровопролить та всілякої біди. Син ЧОРНОБОГА і МАРИ. Згідно з повір’ям – кровожерний, страхітливий, підступний, нещадний, але лякливий, надто боявся ЧУРА (звідси давне прислів’я: “Чур тобі,...
- ПОЛІСУН (ЛІСУН) ПОЛІСУН (ЛІСУН) – “вовчий бог”, божество, що, згідно з повір’ям, опікувало вовків, сприяло рівномірному розподілу хижаків на землі, підказувало, де знаходиться хвора тварина, яку вовкам слід з’їсти, тощо. Водночас П. – бог торгівлі у східних...
- БАБА БАБА – одне з найстародавніших і найбільших божеств у прото-українців (кам’яний вік) та давніх українців (палеоліт, неоліт, енеоліт, бронзовий вік). Богиня життя, родючості, здоров’я, вагітних, мисливців. Культ Б. розвинувся за часів матріархату. Капища Б. містилися...
- ЗЮЗЯ ЗЮЗЯ – бог зими у давніх українців, згодом у білорусів. Зображувався у вигляді діда невеликого зросту, з білим волоссям та довгою сивою бородою. Ходить, згідно з повір’ям, босоніж, без шапки, в білому кожусі. У руці...
- ГОРІХ ГОРІХ – дерево-тотем. За давньою легендою, Перун розлускував навесні два горішки: з одного текла річка (дощ), з другого виривався вогонь (блискавка); від лущення – грім. Згідно з повір’ям, горішок-двійник приносить щастя й багатство, його берегли,...
- ЧУРБАН (знак ЧУРА) ЧУРБАН (знак ЧУРА) – межовий стовп, кінець хазяйської землі, що її межі опікує, згідно з повір’ям, сам ЧУР. Священний стовп, якого не можна було пошкодити. Сприймався також як знак Симаргла, бо в Чурбані – як...
- ДАНА (ДІВОНІЯ, ДІВАННА, ДІВА) ДАНА (ДІВОНІЯ, ДІВАННА, ДІВА) – богиня води; вічно юна, чарівна Діва і водночас дружина ВОГНЮ (СВІТЛА, СВІТОВИДА), що породила на світ Любов, Землю та різні речі на ній (ліси, трави, струмки, ріки і т. п.)....