МАКСИМОВИЧ МИХАЙЛО
МАКСИМОВИЧ МИХАЙЛО (15.09.1804, х. Тимківщина, тепер с. Богуславець Золотоніського р-ну Черкаської обл. – 22.11.1873, хутір Михайлова Гора, тепер у складі с. Прохорівка Канівського р-ну Черкаської обл.) – поет, дослідник-біолог, натурфілософ, основоположник цілісної наукової системи українознавства і його складових частин – мовознавства, літературознавства, фольклористики, етнології, історіософії, соціології та журналістики; перший ректор Київського університету.
Народився в сім’ї збіднілого дворянина. Належав до козацького роду, відомого
Новим і особливим етапом життя та творчості М. Максимовича став київський період, пов’язаний з діяльністю в університеті як керівника кафедри російської словесності, декана філософського факультету, ректора (вересень 1834 – грудень 1835). Фундаментом універсальної діяльності вченого став збірник “Малороссийские песни, изданные М. Максимовичем” (1827). 127 зразків української художньої словесності: думи та історичні пісні (гайдамацькі, чумацькі, обрядові), пісні літературного походження (“Віють вітри”, “За Немань іду”, “Де ти бродиш, моя доле”) не тільки стали тріумфом людини універсальних обдарувань та інтересів, світового рівня професіонала – патріота, а й ознаменували тотальний прорив української духовності на всеросійські та європейські терени. За визначенням історика Д. Дорошенка, не лише зміст збірника, а й авторська передмова до нього “звучить як літературний маніфест, і справді для свого покоління вона мала значення маніфесту, вона була прапором, на якому було написане магічне слово для тих часів: “народність”. Народно-національні орієнтації відбилися навіть у назві наступного збірника М. Максимовича 1834 р. “Украинские народные песни”.
Український ректор, учений і митець став активним поборником української ідеї, українського світу, самостійність якого він утверджував усією своєю творчістю. Вже перший збірник мав величезний резонанс і вплив на найвідоміших тоді сучасників. “Два імені, – писав з цього приводу І. Стешенко, – яскравими зірками сяючими на горизонті російської літератури, Гоголь і Пушкін, найкраще свідчать про величезний вплив на інтелігенцію виданих Максимовичем пісень. Гоголь зачитувався цими піснями; Гоголь виховувався на їх дивних образах і вчився їх глибоких почуттів і життєвості… Гоголь, нарешті, черпав сили в широкому розвої народної фантазії, відображеної в піснях, і проникався величчю закарбованої в них української історії. Всі риси Гоголь вніс, як відомо, у свою творчість, створюючи ними епоху в… літературі… Безсумнівний вплив українських пісень на Пушкіна… Пушкіна полонина ніжність і душевна краса жіночих типів української поезії, і тому не дивно, що при створенні образу Марії у “Полтаві” він, за власним визнанням, “обирал песни Максимовича”.
Особливу роль відіграло вивчення М. Максимовичем та інтерпретація ним “Слова о полку Ігоревім”. Де з’єднало процес розвитку фольклору й писемної літератури, поколінь і епох, найголовніших подій та постатей української історії, проблем мови й літератури, історіософії та філософії. Найголовніше, що засвідчило й розкрило “Слово…”: воно створене на праукраїнській землі мовою цього народу, відбиває його багатовікову історію та культуру і свідчить про їхню багатовікову тяглість та органічність. Його ідейно-художні риси відбилися і в пізнішому фольклорі (думи, історичні пісні) та писемній літературі, і в незнищенній традиції, що започатковується Київським і Галицько-Волинським літописами, а продовжується в “козацьких” літописах та “Історії русів”. Зокрема, і в тому, що окреслює межі існування України (поняття “Україна” літопис фіксує 1187 р.), а тим самим – української етнонаціональної державності, міжнародної ролі.
Саме під впливом роздумів про те, “звідки пішла руська земля, і хто в ній першим почав княжити, як руська земля стала є” (“Повість врем’яних літ”), М. Максимович пише історичні дослідження: “Історичні замітки”, “Звідки йде руська земля”, “Про роль і значення Києва в загальному житті Росії”, “Про вигадане запустіння України в нашестя Батия”, “Огляд старого Києва”, “Сказання про Коліївщину”. А водночас велику увагу приділяє таким джерелам пізнання, як історія мови та художньої словесності, що й спричинює написання праць “Історія давньої руської словесності”, “Про малоросійські народні пісні”, “Що таке “думи”, “Про початок книгодрукування в Києві. ..”, “До історії малоруської мови…” та ін.
Аналіз історичних джерел свідчить, що М. Максимович сприяв утворенню Кирило-Мефодіївського братства з його філософією незалежності та високої міжнародної місії Української Речі Посполитої. Водночас він формував єдність інтелігенції та сприяв утвердженню у житті особливо обдарованих поборників українознавства (наприклад, П. Куліша). Його вдячними слухачами були В. Білозерський, О. Маркович, Д. Пильчиков, О. Навроцький та ін.
Винятково позитивного значення набула побратимська дружба з Т. Шевченком, зустріч з яким відбулася 1844 р. Вони взаємно підгримували життєві і творчі плани один одного, відграшовали історіософію буття і майбутнього України. М. Максимович всіляко сприяв виданню “Живописної України”, роботі Т. Шевченка в Археологічній комісії, в його мандрах по Україні.
Єдність життєвої і творчої практики зумовила зміст як глибоко-наукової, так і гострополемічної діяльності М. Максимовича.
Він рішуче відкидав офіціозні концепції російських ідеологів, зокрема академіка М. Погодіна, про великоросійські пріоритети в походженні й розвиткові Київської Русі, давньоруської мови, культури, літератури, держави (зокрема, про прихід праукраїнців в особі білих хорватів до Києва лише після відходу великоросів у XIII ст. на схід). Водночас, руйнуючи імперські ідеологами, М. Максимович стверджував: феномен українства сягає ще докиєворуських глибин; українські племена нізвідки не приходили і ніколи не полишали своєї землі; Київ – праукраїнська столиця; Київсько-руська, Галицько-Волинська – праукраїнські держави (отже, й культура), а українська мова була структурована ще у XII ст.
М. Грушевський зауважував, що М. Максимовичеві було важко висловлювати свої погляди через службові умовності, але ідея України-Руси належить саме йому. На основі аналізу фольклорно-літературних джерел він наголошував на самобутності, багатстві, яскравості, гуманізмі української культури й духовності.
1846 р. умови життя змусили вченого виїхати на хутір Михайлова Гора. Та й за тих умов, з надірваним здоров’ям М. Максимович продовжував активну наукову працю, відстоював національно-патріотичні погляди на вітчизняну історію.
1871 р. з ініціативи вчених у Києві відбулося святкування 50-річної наукової й літературної діяльності М. Максимовича за участю вчених Москви, Харкова, Петербурга, Одеси; 21 наукова організація обрала його своїм почесним членом.
“Кожному своя доля! І моя, якою б важкою не була інколи, та незрівнянно вища і краща багатьох інших”, – писав М. Максимович. Зміст сказаного нащадки потрактували як велич життя – подвигу, так висловленого М. Грушевським: “Його найбільшим подвигом, як і подвигом передреволюційного українознавства взагалі, було вияснення народної основи української історії, її тяглості і неперервності, укріплення на сім грунті того переконання, що український народ – це дійсний будівничий великого тисячолітнього діла української історії і одвічний господар української землі, политої його потом і кров’ю”.
Літ.: Драгоманов М. Некролог М. Максимовича // Вест. Европы. 1874. № 6; Юбилей М. А. Максимовича. К., 1874; Пискорский В. Из прошлых лет Киевского Университета // Киев. старина. 1894. № 4; Михаил Александрович Максимович: к столетию годовщины его рождения // Киев. старина. 1904. Т. 86; Лобода А. Заслуги М. А. Максимовича в обласні язика и словесности // Чтения в Ист. о-ве Несторалетописца. К, 1905. Кн. 187; Грушевський М. Розвиток літературних досліджень у XIX столітті і вияви в них основних питань українознавства // Укр. історик. 1990. № 1-4; Дорошенко Д. І. Нарис історії України. Л., 1991.
П. Кононенко





МАКСИМОВИЧ МИХАЙЛО
сочинение на тему моя родина казахстан
Related posts:
- МАКСИМОВИЧ ІВАН МАКСИМОВИЧ ІВАН (грудень 1651, Ніжин – 10.06.1715, Тобольськ) – культурно-освітній діяч і поет. Був старшим сином шляхтича Максима Васильківського. По закінченні Київської академії (1669) прийняв чернечий сан і залишився в ній викладачем, очевидно, поетики чи...
- Печорін і Максим Максимович (за романом М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу”)- МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ ТВОРИ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 9 клас (за романом М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу”) Час… Це він став нездоланною стіною між двадцятими і тридцятими роками минулого століття. Час відкинув гучні суперечки про майбутнє Росії, мрії, радість в очікуванні прийдешніх...
- Максим Максимович – образ “маленької людини” Урок зарубіжної літератури 9 клас УРОК № 60 Тема. Максим Максимович – образ “маленької людини” Мета: продовжити вивчення роману “Герой нашого часу”; охарактеризувати образ Максима Максимовича, пояснити доцільність його введення у твір; учити учнів вирізняти...
- МАКСИМОВИЧ ІГНАТІЙ МАКСИМОВИЧ ІГНАТІЙ (1725, с. Ручки Гадяцького полку – 30.09.1793, Чернігів) – церковний та освітній діяч, поет. Вихованець Київської академії. Прийнявши чернечий сан, з 1757 р. викладав у нійсинтаксиму й граматику, з 1759 р. – поетику...
- Печорін і Максим Максимович Час… Це він став нездоланною стіною між двадцятими і тридцятими роками минулого століття. Час відкинув гучні суперечки про майбутнє Росії, мрії, радість в очікуванні прийдешніх змін. Усе залишилося там, за ЗО липня 1826 року, страшним...
- І дай вам Бог побільше зустріти на шляху вашого життя Максимов Максимович У романі Лєрмонтова “Герой нашого часу” виведено образ привабливого і добру людину – Максима Максимович. Це чуйна натура, надовго зберігає свої прихильності . Він любив його, як рідного, і був дуже ображений холодної і натягнутої...
- Іван Максимович Шаповал Іван Максимович Шаповал народився 1905 року в с. Гаражівці, Близнюківського району, Харківської області, в селянській родині. З 1928 по 1933 рік учився на робітфаці й працював у Дніпропетровському історичному музеї. З 1934 по 1938 рік...
- МАКСИМОВИЧ, Десанка (1868 – 1932) МАКСИМОВИЧ, Десанка (DESANKA MAKSIMOVIC – 16.05.1898, с. Рабровіце – 11.02.1993, Белград) – сербська письменниця. Народний поет Югославії, дійсний член Сербської Академії наук та мистецтв, почесний громадянин Крагуєваца, лауреат численних літературних премій. Нагороджена...
- Яку роль у становленні нової української літератури відіграла постать М. Максимовича і його збірка “Малороссийские песни”? Михайло Максимович ще за життя здобув славу на науковій ниві. Найточніше і найлаконічніше про діяльність Максимовича висловився М. Драгоманов, відзначаючи, зокрема, що він “був для Київської Русі (тобто України – С. 3.) цілою науковою історико-філософською...
- Лірвак з-над Сяна “Лірвак з-над Сяна” – літературно-художній альманах, виданий у Пряшеві 1852 як пряме наслідування сербських видань народною мовою. Замість програмової передмови видавець П. Леонтович вмістив уривки з брошури сербського літератора І. Субботіна, присвяченої основоположникам національної,, словесності...
- Кордун Віктор Максимович Народився 20 серпня 1946 р. в с. Васиковичі Коростенського р-ну Житомирської обл. Дебютував 1967 р. на сторінках “Літературної України”, після чого відразу ж був заборонений до друку. Вчився в Київсьому університеті, з якого був виключений,...
- Перший президент незалежної України – Михайло Грушевський Кожна історична постать нерозривно пов’язана зі своєю епохою. Михайло Сергійович Грушевський – перший президент України, найвидатніший історик і вчений, інтелектуал зі світовим ім’ям – жив і діяв на Україні. Народився він 17 вересня 1866 р....
- ЛУЧКАЙ МИХАЙЛО ЛУЧКАЙ МИХАЙЛО (спр. прізв. – Поп; 19.11.1789, с. Великі Лучки, тепер Мукачівського р-ну Закарпатської обл. – 03.12.1843, Ужгород) – мовознавець, історик, просвітник, церковний діяч, фольклорист. Народився в сім’ї дяка. Початкову освіту здобув у рідному селі...
- Михайло Коцюбинський – великий майстер української літератури МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Видатний український письменник Михайло Коцюбинський ввійшов в історію національної літератури насамперед як знавець життя народу, особливо селян, його проблем, складної боротьби за соціальні і національні права. Внесок письменника дуже...
- АНДРЕЛЛА МИХАЙЛО АНДРЕЛЛА МИХАЙЛО (псевд. – Оросвиговський; 1637, с. Росвигове, тепер передмістя Мукачева Закарпатської обл. – 1710, с. Іза, тепер Хустського р-ну Закарпатської обл.) – письменник, автор полемічних трактатів проти унії та католицизму. Освіту здобував у навчальних...
- “Жага на світі жити…” (Михайло Старицький) – Михайло Старицький Підручник Українська література 10 клас Михайло Старицький (1840-1904) З перших кроків самопізнання на полі народнім я загорівся душею і думкою послужить рідному слову, огранувати його, окрилити красою і дужістю, щоб воно стало здатним висловити культурну...
- МИХАЙЛО СЛАБОШПИЦЬКИЙ Усяка література має своїх видатних трудівників. Людей, які завжди єднають творця і читача. Михайло Слабошпицький – трудівник української літератури і багатьох літератур світу. Він, здається, знає кожне Слово, що варте уваги, кимсь написане і вчора,...
- СТАРИЦЬКИЙ МИХАЙЛО СТАРИЦЬКИЙ МИХАЙЛО (псевд. і крипт. М. С; С.; Ст. М.; Гетьманець, Карпівець, Подолянин; 14.12.1840, с. Клітинці, тепер Чорнобаївського району Черкаської обл. – 27.04.1904, Київ) – письменник (поет, драматург, прозаїк, перекладач), театральний і культурно-громадський діяч. Походив...
- ДРАГОМАНОВ МИХАЙЛО ДРАГОМАНОВ МИХАЙЛО (псевд. і крипт. – М. Галицький, М. Толмачов, М. Петрик, П. Кузьмичевський, Українець, А-бер, А. А., М. Др-в Ж. та ін.; 30.09.1841, м. Гадяч, тепер Полтавської обл. – 02.07.1895, Софія, Болгарія) – публіцист,...
- “Душу боронить жменя левів” (Михайло Старицький) – Михайло Старицький Підручник Українська література 10 клас Михайло Старицький (1840-1904) “Душу боронить жменя левів” (Михайло Старицький) Художня проза Михайла Старицького становить значну частину його мистецької літературної спадщини, розмаїту як жанрово, так і тематично. Автор блискучих оповідань і...
- КОМАРОВ МИХАЙЛО КОМАРОВ МИХАЙЛО (псевд. і крипт. – М. К., М. У., Мих., К, М. Комар, М. Неїжмак, М. Уманець та ін.; 23.01.1884, с. Дмитрівка, тепер Петропавлівського р-ну Дніпропетровської обл. – 19.08.1913, Одеса) – бібліограф, критик, фольклорист,...
- Михайло Петрович Драгоманов. 1841-1895. Його ювілей, смерть, автобіографія і спис творів “Михайло Петрович Драгоманов. 1841-1895. Його ювілей, смерть, автобіографія і спис творів” – літературно-науковий збірник, у якому подано різноманітний матеріал з України та з-за кордону, що висвітлює життя і творчість М. Драгоманова, його внесок у розвиток...
- Михайло Драй-Хмара Поет і перекладач, учений і педагог, Михайло Драй-Хмара народився 28 вересня 1889 р. в с. Малі Канівці на Черкащині в родині козацького походження. Рано залишився без матері, теплі спогади про неї зігріватимуть його душу і...
- АРХИВ ЮГО-ЗАПАДНОЙ РОССИИ “АРХИВ ЮГО-ЗАПАДНОЙ РОССИИ” – 35-томне видання історичних документів, матеріалів, літературних пам’яток ХІV – XVIII ст. Повна назва “Архив Юго-Загіадной России, издаваемый Комиссией для разбора древних актов, состоящєй при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе”. Виходив у...
- Михайло Старицький Михайло Старицький (1840 – 1904) В історії української культури другої половини XIX ст. за розмахом подвижницької діяльності й багатоплановістю творчого доробку вирізняється постать Михайла Старицького, в особі якого поєдналися поет, драматург, прозаїк, перекладач, видавець, актор,...
- ТИМЧАСОВА КОМІСІЯ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ ДАВНІХ АКТІВ ТИМЧАСОВА КОМІСІЯ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ ДАВНІХ АКТІВ у Києві (Археографічна Київська комісія) – наукова установа, створена 1843 р. при Київському військовому, Подільському і Волинському генерал-губернаторі для збирання й видання історичних документальних матеріалів. Містилася в будинку Київського...
- “Тіні забутих предків” як спроба ліризованої етнології – ІІ варіант МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ II варіант На межі XIX і XX століть розквітнув талант великого українського письменника М. М. Коцюбинського. Його проза лірична, поетична, сповнена любові до природи, країни, в якій він жив...
- Характеристика образу Максима Максимовича в романі М. Лермонтова “Герой нашого часу” Максим Максимович в романі Лермонтова “Герой нашого часу” виступає в якості оповідача. Автор не дає цілісної характеристики цьому героєві, обмежуючись окремими штрихами. Основна увага зосереджена на його розповіді про Печоріна – головного героя. Хоча дещо...
- Михайло Орест Михайло Костянтинович Зеров (Орест-псевдонім, яким підписував свої твори) народився 1901 р. у Зіньковї на Полтавщині, в родині педагога. Був на одинадцять років молодшим від свого брата Миколи Зерова. Крім двох відомих у майбутньому поетів, у...
- Драй-Хмара Михайло Народився 10 жовтня 1889 року в селі Малі Канівці на Золотонощині (нині – Чорнобаївський район Черкаської області) в козацькій родині. Він рано залишився без матері. Батько зміг дати синові добру освіту. Спершу Михайло закінчив Золотоніську...