МАКОВЕЙ ОСИП
МАКОВЕЙ ОСИП (псевд. – О. Степанович та ін.; 23.08.1867, м. Яворів Львівської обл. – 21.08.1925, м. Залітцики, тепер Тернопільської обл.) – письменник, перекладач, літературний критик, публіцист, редактор, видавець, учений – філолог, фольклорист.
Походив із сім’ї дрібного ремісника, навчався у Львові (гімназія, університет) та Відні (університет). У 90-х роках редагував журнал “Зоря” і “Літературно-науковий вістник”, газету “Буковина”. З 1899 р. й до кінця життя викладав українську мову й літературу в учительських семінаріях Чернівців,
Набуток віршової творчості Маковея представила збірка “Поезії” (1895). Цикл із неї “Semper idem” І. Франко визнав естетично найвартішим явищем літературного життя Галичини за 1892 р. Книжка виявила, крім ліричного, хист епічного поета (поеми “Молох”, “Місіонер”, “Новик”, казка “Чортова скала”). Пізніші цикли (“Дружка”, “Сум і глум”, “Гірські думи”, “Оклики” і “Строфи”) розкрили елегійно-медитативне, іронічно-образне мислення автора, повне володіння ним віршовими формами, ритмами (пейзажний шедевр – мініатюра “Сон” та ін.).
Поряд
Національно-патріотичну позицію письменника розкривають вірші – гімни “Українським мученикам” і “Гайдамацька пісня” (“Ми гайдамаки…” – найпопулярніша серед пісень Маковея), стрілецький марш “В горах грім гуде…”. Відгуком на події політичного життя, реалії виборчої боротьби була сатирична поема “Ревун” із колоритним типом “лизуна-кар’єровича” в центрі. Антимілітаристські вірші часів Першої світової війни (“Брати”, “Похід”, “Пісні з поля”) майстерно асимілюють мотиви та образи “вояцьких пісень” (раніше уклав таку збірку, записану в війську), передають трагізм війни, містять національно-патріотичний акорд. Віршем “Полетів би я на Україну” автор привітав надії на визволення України, викликані крахом російського самодержавства, й утворення Центральної Ради.
Дебютувавши як поет і прозаїк, О. Маковей зажив популярності як белетрист. У прозових жанрах працював протягом 1895-1923 рр., видав збірки “Заліссє”, “Наші знакомі”, “Оповідання”, “Кроваве поле”, “Прижмуреним оком”. Почавши з “народницьких” висвітлень селянської теми (“Заробок на свята”), сприйняв і модерніші способи опрацювання матеріалу (“Туга”). Вніс нові образи (“Вуйко Дорко”) й мотиви містечкового життя (“Клопоти Савчихи”), з сумною іронією відобразив скрутне становище галицьких літераторів (“Як я продавав свої новели”), збагатив психологізм прози домінуванням внутрішньої дії, розширив спектр гумористично-сатиричних інтонацій. Разом із І. Франком, Л. Мартовичем, А. Крушельницьким збагатив сатиру цілим колоритним паноптикумом “ревунів” і “кадильників” (“Казка про Невдоволеного Русина” та ін.), дотепною пародійною алегоричністю (“Два ставки”). Культивував художні форми умовності й у творах несатиричних (реалістично-документальна новела “Як Шевченко шукав роботи”). Створив також патріотично-пригодницьку повість “Ярошенко” (1905), в основі якої – Хотинська війна 1621 р. Відтворення козацької хоробрості й презирства до смерті, проголошення гетьманом Сагайдачним ідеї кращого українсько-польського майбутнього, вповні реалізована концепція героя, захоплююча інтрига дають змогу зарахувати повість до числа найкращих в українській історичній прозі.
Антивоєнна збірка “Кроваве поле” (1921) з позицій загальнолюдського гуманізму завдяки засобам символізації й публіцистичності засудила братовбивчу для українців імперіалістичну війну, її паліїв, відобразила жахливі наслідки (вражаючий макрообраз поля без слави й користі, порослого червоними маками на місці кровопролиття). В збірці “Примруженим оком” письменник відобразив порядки польсько-шляхетської держави, розбудував галерею сатиричних типів – пришелепуватих поліційних службовців (“Мухолап”), представників владних структур (“Дністровий крокодил”), а також українців, які дотримувалися “патріотичного” кредо “куди вітер віє, туди хилися” (“К. В. Д.”). Жанрово-тематичний діапазон прозової творчості письменника поповнили його твори з життя школи й учнівської молоді (“Весняні бурі” та ін.). “Ясна й здорова” (В. Стефаник) художня спадщина “талановитого новеліста й поета” (І. Франко), одного з “різнобарвної китиці індивідуальностей” нашого новітнього письменства, здобула високу оцінку критики (В. Лукич, Т. Галіп, В. Оркан), таких відомих авторів, як Кобилянська, Марко Черемшина.
О. Маковей перекладав з німецької (твори К. Майєра, Л. Якобовського, Г. Зудермана) та польської (оповідання Е. Ожешко, С. Жеромського). Як літературознавець популяризував Т. Шевченка (“В роковини смерті Т. Шевченка” та ін.), досліджував творчість ІО. Федьковича, І. Франка, О. Кобилянської (вводив її в літературу), П. Грабовського, М. Черемшини, Т. Бордуляка, С. Коваліва. Маковей-філолог – автор фундаментальних праць “Панько Олелькович Куліш” (1902 р. здобув за неї ступінь доктора філософії в Чернівецькому університеті), “Матеріали до життєписі…” й самої “Життєписі Осипа-Юрія Гординського-Федьковича”, розвідки “З історії нашої філології. Три галицькі граматики”.
Висунув ідею організації літераторів України. Не тільки як видавець і критик, а й як педагог виховав гурт письменників (І. Діброва, Д. Харов’юк та ін.), громадських (І. Карбулицький) і освітніх діячів (М. Базник). Вважаючи себе “пекарем, що пече хліб для щоденного вжитку”, О. Маковей репрезентував франківсько-грінченківський тип багатоплідного трудівника в ряді суспільно-культурних і наукових галузей.
Літ.: Погребенник Ф. П. Осип Маковей. К., 1960; Кріль К. 17. Осип Маковей. К., 1966; Засенко О. Є. Осип Маковей. Життя і творчість. К., 1968; Погребенник В. Ф. Осип Маковей І І Історія української літератури кінця XIX – початку XX століття. К., 1991; Погребенник. В. Провісник самостійності і злуки // Слово і час. 1997. № 8.
В. Погребенник
МАКОВЕЙ ОСИП
конспекти творі
Related posts:
- БОДЯНСЬКИЙ ОСИП БОДЯНСЬКИЙ ОСИП (псевд. М Бода-Варвинець, Ісько Материнка, І. Мастак; 12.11.1808, м. Варва, тепер смт Чернігівської обл. – 18.09.1877, Москва) – вчений – філолог, фольклорист, історик, письменник, перекладач. Народився в сім’ї священика. Навчаючись у духовній семінарії...
- Сходинками життя – Осип Туринський (1880-1933) Підручник Українська література 11 клас Сучасна українська література Осип Туринський (1880-1933) Твій дух високо злинув на вершини І з тьми слав думу в соняшну блакить. (Роберт Плен) Осип Туринський – один із найяскравіших представників українського...
- Осип Назарук. Події історичної доби XVI ст. Сюжет твору “Роксоляна” УРОК 54 Тема. Осип Назарук. Події історичної доби XVI ст. Сюжет твору “Роксоляна” (скорочено). Мета: ознайомити учнів з цікавими фактами життя та творчості О. Назарука, змістом I-V розділів повісті “Роксоляна”; розвивати вміння аналізувати твір, висловлювати...
- ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ – Осип Домінік Гординський де Федькович – Біографічні відомості – Письменник – Автор Юрій Федькович (повне ім’я і прізвище – Осип Домінік Гординський де Федькович; ім’я Юрій письменник прибрав у зрілому віці) народився 8 серпня 1834 р. в с. Сторонець-Путилів (тепер смт Путила Чернівецької обл.). Батько його –...
- ОСИП НАЗАРУК У 1873 році в селі Язловець народився майбутній письменник Осип Назарук, Доля щедро наділила його невичерпною творчою енергією, неабияким літературним талантом. І цс дало змогу Осипу Назаруку повести читачів у світ історичних героїв, де крізь...
- “Мы живем, под собою не чуя страны…” – тема трагедії О. Мандельштама ОСИП МАНДЕЛЬШТАМ 11 клас ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ОСИП МАНДЕЛЬШТАМ “Мы живем, под собою не чуя страны…” (тема трагедії О. Е. Мандельштама) У російській літературі не раз траплялися драматичні протистояння між поетом і владою. Розмірковуючи про долю...
- Воскресла Україна “Воскресла Україна” – збірка художніх творів, видана 1907 заходом товариства “Просвіта” у Львові. Назву дано за однойменним віршем О. Маковея, яким відкривається видання. У збірку увійшло оповідання з народного життя Б. Лепкого “За що?”, етнографічно-побутова...
- МАНДЕЛЬШТАМ, Осип Емілійович (1891 – 1938) МАНДЕЛЬШТАМ, Осип Емілійович (Мандельштам, Осип Емильевич – 03.01.1891, Варшава – 27.12.1938, пересильний табір на Другій річці (нині Владивосток) – російський поет. Мандельштам походить із купецької єврейської сім’ї. Батько М., Еміль Веніамінович, замолоду...
- ОСИП ТУРЯНСЬКИЙ Майбутній письменник народився в с. Оглядів Радехівського району на Львівщині в селянській сім’ї. Був найстаршим серед восьми дітей. За допомогою сільського вчителя вступив до Львівської української гімназії, потім закінчив філософський факультет Віденського університету. Там же...
- Скорочено – ПОЗА МЕЖАМИ БОЛЮ – ОСИП ТУРИНСЬКИЙ (Стислий виклад) Переднє слово “Я й мої товариші впали жертвою жахливого злочину. Це був злочин, якого люди і природа допустилися на нас і який і нас приневолив стати злочинцями супроти духа людства. І судилося нам...
- Наша пісня “Наша пісня” – збірка популярних українських пісень, видана 1916 у Вецлярі заходом “Союзу визволення України” за участю Б. Лепкого. Відкривається гімном “Ще не вмерла Україна”, далі друкуються історично-маршова пісня “Гей, не дивуйте!” (музика М. Лисенка),...
- Епоха “срібного століття” і Осип Мандельштам Епохи одна від іншої відрізняються в часі, як країни в просторі, і коли мова йде про нашім “срібному столітті”, ми уявляємо собі якесь яскраве, динамічне, порівняно благополучний час зі своїм особливим ликом, що різко відрізняється...
- Ніс людям із безодні пекла й тьми святе й огненне слово” (Роберт Плен) – Осип Туринський (1880-1933) Підручник Українська література 11 клас Сучасна українська література Осип Туринський (1880-1933) “Ніс людям із безодні пекла й тьми святе й огненне слово” (Роберт Плен) Тема Першої світової війни як глобального злочину імперіалізму знайшла відображення у...
- Осип Назарук. “Роксоляна”. Незалежна вдача, щирість у стосунках з людьми, природний розум і врода Роксоляни УРОК 57 Тема. Осип Назарук. “Роксоляна”. Незалежна вдача, щирість у стосунках з людьми, природний розум і врода Роксоляни. Мета: допомогти учням розкрити в образі Роксоляни незалежну вдачу, щирість у стосунках з людьми, природний розум, вроду,...
- Роксоляна – ОСИП НАЗАРУК скорочено ОСИП НАЗАРУК Роксоляна І. Страшне весілля Не знаєш ранком, Що буде вечерком. Народна приповідка Було то в гарячий літній вечір 1518 р. Золота велика звізда дня помалу заходила в найбільший став Поділля, що в блискучім...
- Поза межами болю – ОСИП ТУРЯНСЬКИЙ Скорочено Присвята дружині й сину Переднє слово “Я й мої товариші впали жертвою жахливого злочину. Це був злочин, якого люди і природа допустилися на нас і який і нас приневолив стати злочинцями супроти духа людства. І...
- Скорочено – РОКСОЛЯНА – ОСИП НАЗАРУК І. Страшне весілля Літо 1518року. Стефан Дропан, син львівського купця, готується до вінчання із Настею Лісовською, донькою священика в місті Рогатин. Циганка ворожить дівчині два весілля і одного багатого мужа, двох синів. Під час вінчання...
- Товариш “Товариш” – літературно-художній, науковий журнал, виданий українською студентською молоддю у Львові 1888 заходами І. Франка, М. Павлика, В. Будзиновського та С. Козловського. У першому номері вміщено оповідання І. Франка “Домашній промисел”, його переклад двох епіграм...
- НАРОД “НАРОД” – громадсько-політичний і науково-популярний журнал. Виходив у 1890 – 1895 рр. поперемінно у Львові та Коломиї раз на два тижні за редакцією І. Франка й М. Павлика. Протягом 1890 – 1893 рр. був органом...
- Буковина “Буковина” – українська громадсько-культурна газета, орган буковинських народовців. Виходила в Чернівцях заходом товариства “Руська бесіда” протягом 1885-1910 спочатку двічі на місяць, 1892-95 – як тижневик, 1895-97 – чотири рази на тиждень, згодом – тричі на...
- З великого часу “З великого часу” – військовий ілюстрований літературно-науковий збірник. Вийшов 1916 у Львові коштом товариства “Просвіта” разом з календарем цього ж товариства, охоплював поетичні, прозові твори та літературно-критичні й публіцистичні статті, спогади. Тут вперше надруковано низку...
- Хвиля за хвилею “Хвиля за хвилею” – літературно-художній альманах, упорядкований і виданий Б. Грінченком у Чернігові 1990 коштом чернігівського мецената І. Череватенка. Представляє поезію та малу прозу кінця XIX ст. Відкривається програмним твором В. Самійленка “Не вмре поезія”...
- МАТЕРІАЛИ ДО УРОКУ-КВК ЗА ПОВІСТЮ ОСИПА МАКОВЕЯ “ЯРОШЕНКО” МАТЕРІАЛИ ДО УРОКУ-КВК ЗА ПОВІСТЮ ОСИПА МАКОВЕЯ “ЯРОШЕНКО” (урок позакласного читання) Вступне слово вчителя Нелегка історична доля судилася українському народові. Упродовж століть нашим предкам доводилося боронити свою волю і незалежність. Про це ми повинні знати....
- БОБЕНКО АНДРІЙ БОБЕНКО АНДРІЙ (сир. прізв. – Бібик; 24.08.1854, с. Добренька, тепер Красноградського р-ну Харківської обл. – 1920, м. Павловськ, тепер Воронезької обл., Росія) – письменник і фольклорист. Освіту здобував у сільській школі, потім – самотужки. Підлітком...
- ЯРОШИНСЬКА ЄВГЕНІЯ ЯРОШИНСЬКА ЄВГЕНІЯ (18.10.1868, с. Чуньків, тепер Заставнівського р-ну Чернівецької обл. – 21.10.1904, м. Чернівці) – письменниця, публіцистка, фольклористка, педагог, видавець. Родом із сім’ї сільського вчителя, що спромоглася тільки на її початкову освіту: Євгенія закінчила шість...
- Карикатура Карикатура (італ. caricatura, від сагісаге – перевантажувати, перебільшувати ) – сатиричний або гумористичний малюнок загостреного критично-викривального характеру; переносно-смішне наслідування, перекручування оригіналу. У літературі може реалізуватися в жанрі пародії – комічного наслідування твору певного автора або...
- БУДЗИНОВСЬКИЙ ВЯЧЕСЛАВ (30.01.1868, с. Баворів, тепер Тернопільської обл. – 14.02.1935, Львів) – письменник, публіцист, видавець, учений, політичний діяч. Походив із родини сполонізованого священика. Навчався в університетах Львова і Відня. Виступав зі статтями в альманасі “Товариш”, газеті “Народ”,...
- Громадський голос “Громадський голос” – газета, що з різною періодичністю та під різними назвами (“Новий громадський голос”, 1904-05) виходила у Львові (1895-1939). У 1910 обов’язки головного редактора “Г. г.” виконував М. Павлик. При газеті виходила “Бібліотека “Громадського...
- КУЛИК ВАСИЛЬ КУЛИК ВАСИЛЬ (псевд. – Булик Василь; 1830, с. Ковалівка, тепер Полтавського р-ну Полтавської обл. – 1870, там само) – поет, перекладач. Походив із родини дрібного поміщика. Навчався в Полтавській гімназії та Харківському університеті (не закінчив)....
- Дубове листя “Дубове листя” – альманах на згадку про П. Куліша. Упорядкували М. Чернявський, М. Коцюбинський та Б. Грінченко. Вийшов 1903 у Києві в друкарні П. Барського. Вміщено поезії Лесі Українки, М. Вороного, В. Самійленка, А. Кримського,...