Людину неможливо перемогти у повісті Хемінгуея “Старий і море”

Давним-давно на узбережжі Чорного моря жили люди. Як їх звали, зараз уже ніхто й не пам’ятає. Вони були чудовими орачами, скотарями і мисливцями. Восени, коли закінчувались польові роботи, люди виходили на берег моря і влаштовували великі свята: співали, танцювали біля величезних вогнищ.

Розваги закінчувались метанням стріл щастя. Якщо юнак мріяв стати мисливцем, він пускав стрілу в ліс, якщо пастухом – стріляв у бік череди, а якщо орачем – у бік поля. Дивитися на ці ігри виходив з морських глибин – Нептун.

Кожного разу, спостерігаючи

розваги молоді, він говорив: Як люди не хизуються своєю силою, а мене бояться: ніхто не наважився пустити стрілу в бік океану. Бо в морі нема доріг і стежинок. А хвиля сильніша за людину.

Ніхто не наважиться шукати щастя в морі. Одного разу до вогнища вийшли юнаки. Вони раптом повернулися до моря і всі, як один, пустили туди стріли.

У 1952 році Хемінгуей написав філософську повість “Старий і море”, за яку одержав Нобелівську премію. Цей твір мав нечуваний успіх, він був розпроданий за 48 годин у кількості 5 млн. 435 тис. примірників. Багато письменників назви своїх творів будують за принципом антитези: “Червоне

і чорне”, “Війна і мир”, “Люди і звірі”. Хемінгуей писав: “Я намагався дати справжнього старого і справжнього хлопчика, справжнє море і справжню рибу, і справжніх акул. І як що мені вдалося це зробити достатньо добре і правдиво, вони, звичайно, можуть тлумачитися порізному”.

Отже, в повісті присутній ефект айсберга. ІГоворять, що очі – це символ душі людини. Недарма на іконах Богоматір малюють з великими очима. Якою ж була душа Сантьяго? – “… глаза были цветом похожи на море, веселые глаза человека, который не сдается”.

А далі в тексті знаходимо такі слова: “Он и так никогда не терял ни надежды, ни веры в будущее, но теперь они крепли в его сердце, словно с моря подул свежий ветер”.

Такого старого не могло вибити з рівноваги те, що багатьох доводило до відчаю. Згадайте того реального старого, який плакав з відчаю, втративши рибу. І це дає підставу Сантьяго сказати: “Я – необыкновенный старик”. Сантьяго хоч і старий, але “міцний горішок”.

Незважаючи на свій похилий вік, старий і фізично був сильною, загартованою людиною: “Эти удивительные плечи, могучие, несмотря на старость, да и шея была сильная, и теперь, когда старик спал, морщины были не так заметны”.

Маноліно вважає Сантьяго найкращим рибалкою, любить його, вірить в його перемогу і спочатку, і в кінці. Це дуже важливо. “На свете немало хороших рыбаков, есть и просто замечательные. Но таких, как ты, нету нигде…” – говорить хлопчик.

Очевидно, людині з чистим сумлінням і совістю можуть снитися такі чудові сни – снилося те, що він любив: “Ему больше…не снились ни бури, ни женщины, ни великие события, ни состязания в силе, ни жена. Ему снились только далекие страны и львята, выходящие на берег. Словно котята, они резвились в сумеречной мгле, и он любил их так же, как любил мальчика”.

Самотність старого впадає в око лише з першого погляду. І справа не лише в тому, що у нього залишається хлопчик. Сантьяго весь час намагається позбутися допомоги малого, бо звик давати собі раду сам. Отже, у взаєминах зі світом ним керує зрозуміле і при родне бажання уникнути повсякденних нагадувань, що він старий і немічний. Так, Сантьяго самотній.

Однак ця самотність особлива: суть її в тому, що життя – важке, складне, і долати труднощі людина змушена переважно сама. Кожен приречений нести свій хрест. Інша справа, що одні гідно приймають виклик життя, а інші, на жаль, виявляються слабкими, нездатними протистояти обставинам.

Старий говорить про себе: “В бога я не верую”. Але в екстремальних ситуаціях звертається до молитви, знає Біблію. Його постійно тягне до вищого. Бог відкривається людині в найтяжчі хвилини.

Розум цього не усвідомлює, усвідомлює душа. Отже, в критичних ситуаціях старого рятує віра. Віра приводить Сантьяго до смирення.

“Он знал, что смирение пришло, не принеся с собой ни позора, ни утраты человеческого достоинства”

Старий – досвідчений рибалка. Не кожному під силу спіймати таку рибу. Сантьяго сам зізнається, що подолав її хитрістю, але це швидше компетентність у своїй справі, досвідченість. За напрямком вітру він може прогнозувати погоду на кілька днів.

Уже коли риба була понівечена акулами, старий говорить: “Но человек не для того создан, чтобы терпеть поражения. Человека можно уничтожить, но нельзя победить”. Сантьяго мужньо змагається з акулами “Я и не рассчитывал, что могу их убить… теперь, в мои годы”.




Людину неможливо перемогти у повісті Хемінгуея “Старий і море”


мої роздуми над поемою мойсей
Людину неможливо перемогти у повісті Хемінгуея “Старий і море”