Літературний вплив – явище в літературному процесі, суть якого полягає в переході естетичної інформації від одного письменника (течії, напряму) до іншого; одна з форм літературної взаємодії, міжнаціональних літературних зв’язків. Л. в. – результат творчих контактів, які характеризуються різним ступенем активності літературних джерел і тих, що їх приймають. Безпосередні чи опосередковані зв’язки між письменниками зумовлюють наявність у їхніх творах спільних чи подібних елементів (мотивів, ідей, персонажів, прийомів, носіїв стилю).
Одначе їх не можна трактувати як Л. в. Подібність літературних явищ у різних Письменників може бути типологічним сходженням, збігом, власне впливом або запозиченням. Л. в. у точному розумінні цього поняття – це свідома передача письменником-наставником свого досвіду літературним початківцям або проникнення в чужу свідомість змістових елементів, формальних особливостей твору в процесі його естетичного сприймання іншим письменником, який мимоволі підпадає під вплив автора і використовує його досвід у власній творчості. В процесі літературного спілкування активними є обидва компоненти: той, що передає естетичний
досвід, і той, що його приймає. Так відбувається художня рецепція. У науковій компаративістиці вивчається спочатку загальна суспільно-естетична ситуація, в якій здійснюється літературна взаємодія, і тільки докладне обстеження компонентів взаємодії, врахування ступеня розвитку національних літератур, специфіки творчості письменників, естетичних потреб і культурних спроможностей читацьких груп дає підставу констатувати наявність Л. в. чи свідомого наслідування, запозичення художньо досконалих зразків творчості. Перебільшення ролі Л. в. чи потрактування будь-якої подібності в творчості різних митців, національних літератур як Л. в. іронічно називають “впливологією”. Зразки науково коректного використання терміну “Л. в.”, застосування історико-порівняльного і типологічного методів, з допомогою яких встановлюються Л. в., знаходимо в “Історії української літератури” Д. Чижевського. Так, окреслюючи значення українського романтизму, він пише: “Вплив романтики на пізнішу українську літературу значний: те, що романтика дала українській літературі найбільшого поета нового часу, значною мірою спричинилося до надзвичайної сталості романтичного впливу… Впливи романтики – почасти формальні, почасти тематичні”. Без наукового дослідження Л. в. неможливо вивчати ні літературну спадкоємність, діалектику традицій і новаторства, ні оновлення традицій, руйнування стереотипів, ні тим паче художній прогрес.
