Література українського романтизму

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ХРЕСТОМАТІЯ
для 9 класу

Література українського романтизму

Романтизм – це художній напрям у літературі й мистецтві, який виник наприкінці XVIII ст. майже одночасно в країнах Західної Європи, а в Східній Європі розвинувся на початку XIX ст. Особливе місце в українській літературі належить Харківській школі романтиків: І. Срезневський, Л. Боровиковський, А. Метлинський, М. Костомаров, О. Корсун, Й. Бодянський, О. Афанасьєв-Чужбинський, П. Гулак-Артемовський, В. Забіла, М. Петренко. Романтики поєднали в цілісні художні

структури епос, лірику, драму (з’явилися ліро-епічні твори, ліро-епіко-драматичні жанри), удосконалили силабо-тонічну систему віршування, утвердили в літературі нові жанри (побутова й історична балада, історична поема, драма й трагедія, ліро-епічна поема, інтимна й громадянська лірика, дума, медитація, елегія, ідилія, романс, тріолет, сонет, посвята, послання).

У цей період серед представників Харківської школи романтиків значного поширення й популярності набула романсова лірика, а також лірика особистої журби (елегії, послання, посвяти, медитації), у яких якнайповніше розкривався внутрішній світ людини, її душевні

переживання, настрої смутку, меланхолії.

У 20-40-і роки XIX ст. склалася концепція романтичного історизму у зв’язку з національно-визвольними рухами народів у складі Російської та Австро-Угорської імперій. Українські романтики утвердили усвідомлення українського народу як нації з власною історією, особливим складом душі, самобутніми мовою, естетичними й етичними принципами, власною культурою та історичним призначенням. Особливого значення в цей час набула праця М. Костомарова “Книга буття українського народу”, у якій викладені романтичні ідеї виразного національно-політичного забарвлення, покладені в основу Кирило-Мефодіївського братства.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)


Література українського романтизму


стариган з крилами читати скорочено
Література українського романтизму