Ліричний герой поезії А. Фета
“Кто не в состоянии броситься с седьмого этажа вниз головой с непоколебимой верой в то, что он воспарит по воздуху, тот не лирик”. Ці дивні слова належать Афанасію Фету, і вони, ймовірно, розповідають про того, від чийого імені ллються вірші поета – іноді як мед, а то як струмок у лісовій гущавині, а то як кров з розтятого серця. Сутність цього героя – любов. “Любить есть действие – не состоянье”. Любов-кохання у поезіях Фета трагічна.
Його вірші – це напружені звертання до жінки , яка завжди була поруч. Хоч її уже не було. Прочитаємо,
Сила Почуттів така, що ліричний герой перемагає саму смерть, не вірить у вічну розлуку, розмовляє зі своєю коханою, як із живою. Минуле, майбутнє і теперішнє – ці три прокляття Часу, переможені силою кохання і віри: “И ты, и я – мы встретимся, – теперь”. Вічність і миттєвість для людини стають тотожними.
Так людина перемагає смерть, перетворює її на драматичну радість.
Для ясных дней, для новых откровений Переболит скорбящая душа.
У світі віршів Фета з’єдналися плинне й непорушне так само, як вічне й смертне,
Чудная картина, Как ты мне родна: Белая равнина, Полная луна, Свет небес высоких, И блестящий снег, И саней далеких Одинокий бег.
Герой Фета не боїться смерті і не боїться життя, йому властивий тверезий і мужній погляд на навколишній світ, він сонячне світло в поезії. Лев Толстой писав Фету: “Я свежее и сильнее вас не знаю человека”. Таке ж можна сказати і про ліричного героя його віршів.
Ліричний герой поезії А. Фета
опис калини восени
Ліричний герой поезії А. Фета