Ліричні героїні Ліни Костенко
Поетом не можна стати, на поета не можна вивчитися, ним можна тільки народитися. Поет – це пророк, на якого сходить Дух Святий і відкриває нікому не відомі речі. Таким поетом з Божої ласки є Ліна Костенко.
Багато років серед літературознавців точаться дискусії про жіноче слово в літературі, про “жіночу” і “чоловічу” поезію. Дехто з них говорить, що у творчості Ліни Костенко превалює чоловіче начало: дуже мало жіночих почуттів, відсутнє материнське світовідчування, впадає в очі абсолютно чоловіче мислення. А чи так це насправді?
Так,
Під горою Машук, на снігу, із простреленим серцем, в казематі, будь ласка, я приймаю долю таку. Все це – доля поета, Все це – гідне і справжнє, і все це не вбиває поетів. Лиш дає їм усмішку гірку.
Але затишок цей, колисання душі щоденне! Нерозпізнане древо у цьому страшному раю! Цей розкоханий спокій! Даруйте. Це не для мене. До побачення. Все. Я вертаюся в долю свою.
Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни. Лиш не зроби слухняною рабою, Не ошукай і крил не обітни. (“Моя любове! Я перед тобою”) У вірші-звертанні поетеса зі слабкою безпосередністю сильної жінки просить-вимагає у любові не дати їй “заплутатись в дрібницях” і розміняти дороги “на спотички”. В поезіях Ліни Костенко про кохання завжди присутній моральний стрижень, від якого лірична героїня не відступиться ніколи.
Ліричні героїні Ліни Костенко
людина створила культуру
Ліричні героїні Ліни Костенко