КРИВИЙ ТАНОК
КРИВИЙ ТАНОК – старовинний український танок, мав накликати весну. На галявині, в трьох її кінцях, забивали кілки, поміж якими юнаки та дівчата водили хоровод, що символізував нелегкий шлях богині Лади з Вирію до рідних земель.
З XIV ст. К. Т. входить до української народної обрядовості. (За М. Слободянюком).
(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)
КРИВИЙ ТАНОК
шануйте матерів своїх
Related posts:
- Кривий ямб, або Хоріямб “Кривий ямб”, або Хоріямб – різновид ямбічного вірша, в якому остання стопа (клаузула, константа) перетворена на хорей, внаслідок чого виникає враження, ніби віршовий ритм спіткнувся на кінці рядка....
- Джанні Родарі “Танок усіх діток”, “Місяць над Києвом”. Урок-екскурсія ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА 2-4 класи 2 КЛАС ПОЕТИЧНА СКРИНЬКА Урок 23 Тема. Джанні Родарі “Танок усіх діток”, “Місяць над Києвом”. Урок-екскурсія Мета: ознайомити учнів з творчістю Джанні Родарі; розвивати навички виразного читання творів, вміння висловлювати свою...
- КРИВИЙ ТАНЕЦЬ – Веснянки Українська література 6 клас – О. М. Авраменко ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА І СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ ПІСНІ Пісні весняного циклу Веснянки КРИВИЙ ТАНЕЦЬ Ми кривого танцю не виведем кінця. Треба його вести, як віночок плести. Приспів:...
- “КРИВИЙ ТАНЕЦЬ” – ПІСНІ ВЕСНЯНОГО ЦИКЛУ ВЕСНЯНКИ Українська література 6 клас – Л. Т. Коваленко ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА І СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ ПІСНІ ПІСНІ ВЕСНЯНОГО ЦИКЛУ ВЕСНЯНКИ “КРИВИЙ ТАНЕЦЬ” Один із найдавніших хороводів – “Кривий танець” – дійшов до наших днів. Ним...
- ЗЕЛЕНИЙ ШУМ ЗЕЛЕНИЙ ШУМ – дополітеїстичний образ-тотем протоукраїнців. Уособлював розквітлу природу, і зокрема Славуту (Дніпро), що пробуджується навесні. Святкування 3. Ш. відбувалося за найбільшого розквіту весни, під час цвітіння дерев. В образі 3. Ш. виступав хлопчик або...
- КРИВИЙ ТАНЕЦЬ Українська література 6 клас ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА І СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ ПІСНІ ВЕСНЯНОГО КАЛЕНДАРНОГО ЦИКЛУ КРИВИЙ ТАНЕЦЬ Рухливо Ми кривого танцю не виведем кінця, Треба його вести, як віночок плести. Приспів: То на гору, то в...
- ЛЯЛЯ (ЛЕЛЯ) ЛЯЛЯ (ЛЕЛЯ) – У давніх українців (згодом – у давніх білорусів) донька або посестра ЛАДИ. Свято Л. відбувалося 22 квітня, чим завершувалися торжества заклинання й зустрічі ЛАДИ-весни. (За М. Слободянюком)....
- Танок хурделиці Ліс дрімає, огорнутий теплою ковдрою снігу. Злегка погойдуються верхівки засніжених дерев. Угорі виблискують вечірні зорі. Але що це? Несподівано налетів розбишака-вітер, почав несамовито гасати між деревами, зриваючи з них білі капелюхи. Все навколо піднялося, закружляло....
- ПІЧ-МАТИ ПІЧ-МАТИ – дополітеїстичний образ-тотем протоукраїнців, що обожнювали вогонь і піч як захисток вогню. Після XIV ст. П. ввійшла поетичним символом до української народної обрядовості (коли вогонь горить у печі, не можна галасувати, лихословити: “Сказав би,...
- ЛАДА Богиня материнства, старша Рожаниця, опікунка гармонії, ладу у Всесвіті, мати двох першопочатків життя – Лелі (Води, жіночості) і Полеля (Вогню, мужності). За легендами, у Києві стояв храм богині Лади, де була її статуя, прикрашена коштовностями,...
- РОЖАНИЦІ РОЖАНИЦІ – давньоукраїнські першобогині родючості, небесні “ГОСПОДИНІ СВІТУ” (мати й донька). Уявлялися напівжінками-напівлосицями. Згідно з повір’ям, жили на небі, ототожнювалися з найважливішими зоряними орієнтирами – Великою Ведмедицею (за давніх часів – Велика Лосиця) та Малою...
- ЖИВЕЦЬ ЖИВЕЦЬ – капище Живи; храм чи святилище, де стояло скульптурне зображення богині. Усі мешканці навколишніх поселень сходилися до Ж – на початку травня, щоб попросити у богині довготривалого здоров’я, благополучності. Жертвоприношення здійснювались руками тих, хто...
- КОЛЯДА КОЛЯДА – давньоукраїнська богиня неба, мати Сонця, дружина Дажбога (у давніх поляків та литовців – КОЛЕНДА, молдаван та румунів – КОЛИНДА). Один із найбільших та найшанованіших персонажів’міфології українців. Ім’я походить від слова КОЛО – стародавньої...
- ЛЯЛЬНИК (ЛЯЛЬНІК) ЛЯЛЬНИК (ЛЯЛЬНІК)- у давніх українців (згодом – і в давніх білорусів) свято ЛЯЛІ, дівочі хороводи, танки тощо. Зібравшись на лузі, дівчата обирали вродливу подругу, одягали її в білий одяг, клали на голову вінок. Садовили її...
- БОГИНІ (ЛІСНИЦІ, МАМУНЯ) Злобні істоти, зовні подібні до диких баб. Наділяються здатністю перевтілюватися, набираючи вигляду та голосу певних дівчат чи молодиць, щоб заманювати чоловіків. Українці вірять, що богині бувають не лише жіночої, але й чоловічої статі. Зваблені ними...
- ЧОРНОБОГ ЧОРНОБОГ – бог зла, ворог Вирію, людей і світла. Заступник усіх злих сил, володар підземного мертвого царства. Згідно з повір’ям, перетворювався у ЧОРНОГО ЛЕБЕДЯ та постійно воював з БІЛОБОГОМ. (За П. Трощиним)....
- БАЧИЛИ ТОЙ СОРОМ ЛЮДИ, ЯК БЕЗ ПАСКУ БІГАВ (пояси) Пояси – невід’ємна складова народного одягу, що пройшла тривалий шлях свого розвитку. Функцією пасків є не тільки закріплення одягу, а й захист та стягування м’язів живота під час тяжкої фізичної праці, на них можна тримати...
- КУСТ КУСТ – міфічний образ-тотем давніх білорусів. Свято утворилося на грунті української ТОПОЛІ. Свято відбувалося наприкінці весни як знак священної поваги до гаїв, лісів, дерев – усієї ^.природи. Обиралася вродлива дівчина, яку заквітчували вінками й гілками...
- Визволення “Визволення” – за визначенням видавця, “місячник вільної української думки за кордоном” – політичний, громадсько-культурний журнал, виходив у Відні 1923. Видавець і відповідальний редактор – І. Альбрехт. Ставив за мету, як зазначено у вступній статті до...
- ЛАД ЛАД – бог шлюбу та родинної злагоди й вірності та людської благополучності. Чоловік Лади. Зображувався лише разом з нею. Свято Л. відбувалося з 25 травня по 25 червня. В жертву Л. приносили білого півня (символ...
- ПЕК ПЕК – бог ПЕКЛА, а також війни, кривавих бійок, кровопролить та всілякої біди. Син ЧОРНОБОГА і МАРИ. Згідно з повір’ям – кровожерний, страхітливий, підступний, нещадний, але лякливий, надто боявся ЧУРА (звідси давне прислів’я: “Чур тобі,...
- РУСАЛКИ (МАВКИ, ЛОСКІТНИЦІ) РУСАЛКИ (МАВКИ, ЛОСКІТНИЦІ) – водяні божества. За народними уявленнями, Р. – жінки та діти, які померли неприродною смертю (серед них чимало самогубців). Живуть, згідно з повір’ям, здебільшого в річках, з весни виходять на берег, гойдаються...
- ДИВ ДИВ – божество страху й смерті. Зображалося у вигляді великої хижої птиці з потворним жіночим обличчям. Згідно з легендою, Д. завше “сидить на сухому дереві і свище по-зміїному, кричить по-звірячому, з ніздрів іскри сиплються, з...
- ПЕПЕРУГА ПЕПЕРУГА – міфічний образ-тотем весни, богиня рослинності у давніх болгар. Весняне свято П. – знак священної шани до дерев, гаїв, лісів, до всієї природи. Під час накликання дощу дівчину-П. маскували цибулею, часником, всіляким огудинням, а...
- Перший весняний день Разом з пробудженням природи від зимового сну в Україні починається цикл народних весняних свят пов’язаних із стародавніми віруваннями, що супроводжуються піснями, іграми та хороводами. Наш народ створив чудовий образ весни – гарної молодої дівчини з...
- Цариця квітів Цариця квітів У народі троянду називають царицею квітів. Уній поєднана краса і слава, печаль і мучеництво, любов і ненависть, всепрощення й гордощі. Тримаю в руці червону квіточку з ніжними оксамитовими пелюстками з тонким ніжним ароматом....
- Перший весняний день – IІІ варіант III варіант Разом з пробудженням природи від зимового сну в Україні починається цикл народних весняних свят пов’язаних із стародавніми віруваннями, що супроводжуються піснями, іграми та хороводами. Наш народ створив чудовий образ весни – гарної молодої...
- ВОЗДВИЖЕННЯ ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО 27 вересня – свято Воздвиження Хреста Господнього. У давні часи римські імператори робили численні спроби знищити навіть найменші спогади про життя й діяння Ісуса Христа, про священні місця, із ним пов’язані. Один з імператорів –...
- БІЛОБОГ (ДІД) БІЛОБОГ (ДІД) – головний бог добра. Один з найдавніших і найголовніших персонажів давньоукраїнської міфології. За повір’ям – творець землі, води, світла; батько Перуна; захисник людей від зла; господар Вирію та повелитель інших богів. Народні легенди...
- “Журавлі високі пролітають…” РІДНА УКРАЇНА. СВІТ ПРИРОДИ “Журавлі високі пролітають…” В українському фольклорі журавель є символом туги за рідним краєм. Журавлів називають птахами Сонця, бо вони останніми відлітають у вирій, сповіщаючи про настання холодів, і першими повертаються з...