КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – Е. МАЛАНЮК, І. БАГРЯНИЙ

11 КЛАС

ЕМІГРАЦІЙНА ЛІТЕРАТУРА

Е. МАЛАНЮК, І. БАГРЯНИЙ

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ

До теми “Автобіографічна проза І. Багряного – справжнє звинувачення радянській політичній системі”

1. Які твори І. Багряного ми можемо назвати автобіографічними?

2.Які факти із життя письменника було в них відображено?

Романи Івана Багряного “Тигролови” та “Сад Гетсиманський” – видатне явище української еміграційної прози XX ст., у яких розповідається, говорячи словами російського поета В. В. Маяковського,

“о времени и о себе”. Дійсно, у романах Багряного, хоча серед його героїв немає названого іменем автора, відбився не тільки час, а й події життя митця, яке було сповнене небезпеки, дискомфорту, цькування. Це підтверджують і дослідники його творчості. Наприклад, в’язень Лук’янівської тюрми, а також польських, чеських, німецьких, мадярських в’язниць і таборів, відомий львівський редактор і журналіст В. Марганець у статті “”Сад Гетсиманський” Багряного”, яку опублікувала газета “Новий шлях” 16 червня 1951 p., писав: “Твір Багряного треба вважати автобіографічним твором, хоча нема в ньому
згадки про автора, і хоч сам твір не є спогадами, а “романом”. На ділі, це хроніка політв’язня совєтських тюрем по формі. По змісту, по його жахливім змісту – це гімн людській волі і витривалості, яка бореться з оточуючим її злом у всяких можливих його видах і формах, гімн гідності і достоїнству людини та в кінці гімн перемозі сильної людини”. Слова В. Марганця підтверджує і Юзеф Лободовський у статті про “Сад Гетсиманський”: “З одного боку книжка Багряного є разючим документом радянської дійсності, який перевищує силоювислову все, що дотепер на цю тему було написане; з другого ж боку – є виразним свідоцтвом глибокого гуманізму автора, що на самому дні пекла зумів побачити людські прикмети навіть у найозвіріліших осібняків” (“Культура”, 1951, ч. 1).

3.Коли у письменника виник задум написати роман “Тигролови”?

Під час перебування автора на засланні, у Бамлазі. Як відомо, Іван втік з концтабору і довго блукав тайгою, поки не зустрівся з далекосхідними мисливцями – звіроловами, у яких певний час переховувався. Цікаво, що ці люди були нащадками вихідців з України. Ось що писав про це місце – Зелений Клин – сам Багряний: “Охотське море. Тайга. Тундра. Звіроловство. Були там поселення давно осілих наших людей з України. Все це, сказати щиро, було мені навіть цікаво”.

Роман “Тигролови” був написаний 1943 року. В Україні він вийшов друком лише у 1991.

4.Чому письменник назвав свій роман “Сад Гетсиманський” ?

За біблійною легендою, у саду Гетсиманському, де молився Ісус, його зрадив Іуда Іскаріот. За часів сталінських репресій у “сад Гетсиманський” перетворився увесь Радянський Союз, у якому панували продажність, відступництво, зрадництво загальнолюдських ідеалів і цінностей. Люди свідомо забули або змушені були забути про совість, про одвічні християнські заповіді, перетворилися на Іуду. На всіх, хто намагався жити з Богом у душі, зберегти в собі людину, власну життєву позицію, чекала доля Ісуса Христа. Найстрашнішим було те, що розпинали і людську душу.

5.У чому полягає суть головного конфлікту в романах та як він розв’язується?

У романах “Сад Гетсиманський” та “Тигролови” йдеться про протистояння неординарної, вольової, незламної особистості – Андрій Чумак та Григорій Многогрішний – і радянської тоталітарної системи, яка прагне будь-що зламати, підпорядкувати собі цю особистість. Це протистояння уособлює одвічний конфлікт добра (Андрій Чумак та Григорій Многогрішний – вільні, морально довершені люди) та зла (антигуманна тоталітарна система).

Отже, головна проблема творів – проблема боротьби добра і зла в тоталітарному суспільстві, боротьби за людське в людині.

6.Що вам імпонує в образах Андрія Чумака та Григорія Многогрішного?

7.Які аспекти проблематики романів актуальні й сьогодні?

8.Які світоглядні позиції митця знайшли своє втілення в автобіографічних романах?

І. Багряний глибоко переконаний у тому, що людина – це найвеличніша з усіх істот, здатна протистояти системі, спираючись на одвічні людські чесноти, християнську мораль, народні сили. Ця людина – борець за національну ідею, готовий витримати тиск системи і відстояти власну позицію і переконання.

Письменник вірить у перемогу добра над злом, яке за його часів мало обличчя тоталітарної сталінської системи.

Ці світоглядні позиції митця сформувалися завдяки власному життєвому досвіду, пов’язаному з перебуванням у Харківській в’язниці, де він на власні очі побачив і відчув на собі дію конвеєру системи Миколи Єжова, на якому деталь за деталлю, гвинтик за гвинтиком не складалися, а розбиралися людські душі. Метою цього “виробництва” було створення людини, позбавленої душі, знеособленої, перетвореної в ніщо, у “дірку від бублика”, а основним методом – безперервні муки тих, хто потрапив до нього.

До теми “Образ України у творах Є. Маланюка”

1.Скільки років поет провів у вимушеній еміграції?

Сорок вісім років Є. Маланюк жив поза межами Батьківщини. Але все своє життя він присвятив служінню рідному народові. І його поезія – яскраве підтвердження цьому.

2.Назвіть твори письменника, у яких змальовано образ України.

3.Яким перед вами постав ліричний герой твору “Знаю – медом сонця, ой Ладо” ? Твір має яскраво виражений автобіографічний характер. Тому ліричний геройі автор твору сприймаються як одна особа. Поезія передає емоції, настрої й почуття людини, яка залишила Батьківщину – Україну, але ні на мить не забула про неї. Ліричний герой твору переживає болюче почуття вимушеної розлуки, про що пише так зворушливо:

А мені ти – фата-моргана

На пісках емігрантських Сахар –

Ти, красо землі несказанна,

Нам немудрим – даремний дар!

У цих словах звучить і гордість за Вітчизну, за її красу, її героїчну історію, і розпач людини, яка пізно зрозуміла, що в житті кожного значить рідна земля, й усвідомлення того, що вже нічого змінити не можна.

4.Які образи вірша “Знаю – медом сонця, ой Ладо”, на вашу думку, є архетипними? Чому?

Степу, богині Лади. Образ степу проходить через усю творчість Є. Маланюка. Як зазначає літературознавець Л. Куценко, “…степ у поета – це та призма, крізь яку він бачить увесь спектр буття України”. Степ – “символ прокляття України”, антонім до волі, “дикий степ, який поглинає творчу енергію людини”, “як поле бою, де здобувалася багатовікова звитяга українського народу”. У поезії Є. Маланюк образ степу розглядає через призму історіософського дискурсу. Тут степ – ландшафт, степ – слава, степ – територія, степ – ворог, степ – прокляття. Саме безмежжя степу, його стихія асоціюється в поета з малою батьківщиною і породжує ностальгію, наштовхує на роздуми про історичне буття України, стосовно чого він вибудовує своєрідну історіософську концепцію, важливим елементом якої є Еллада. У творенні свого образу України-Еллади Євген Маланюк виходить із конкретних історичних та географічних реалій, бо саме Україна – це місце трагічної зустрічі Заходу та Сходу, цією обставиною зумовлене те, що вона тривалий час лишалася суб’єктом, а не об’єктом історичного процесу. Це, можливо, й стало причиною того, що українець здатний швидше до ліричної рефлексії, пасивного споглядання навколишньої дійсності, а не до адекватної вольової реакції на зовнішню загрозу. За допомогою образу степу письменник поєднує античний та національний світи.

Згадуючи Ладу, відому у грецькому варіанті як Лето, в латинському – як Латона, рівнозначну Ладі – праукраїнській великій богині весни та подружньої злагоди, Є. Маланюк вказує на історичну тяглість української дійсності від сивої давнини до сьогодення, закарбовану в національних архетипах, дарма що вона щоразу нищилася “гураганом” половецької, більшовицької чи будь-якої іншої орди. Україна завжди була для поета непорушною у своїй суті, постаючи в історичних формах та барвах: то “вишневим цвітом”, то “…блакитним мітом (тобто міфом) В золотім полудневім меду”.

Образ Лади символізує історичну пам’ять українців та їхню духовність.

5.Чому, на вашу думку, письменник називає Батьківщину “антично-ясною” ? Називаючи Батьківщину “антично-ясною”, поет мав на увазі благотворний пилив на неї еллінського світу. Для нього Україна була здавен невід’ємною частиною чорноморського та середземноморського природного і духовного середовища, безпосередньо причетною до античної культури.

6. Як Є. Маланюк сприймає Україну?

7.Який стилістичний прийом часто використовує письменник, пишучи про Україну?

Протиставлення. Для нього вона кохана й розпусниця, свята й відьма. За допомогою таких характеристик образ набуває більшої експресивної сили.

8. Чи можемо назвати Є. Маланюка справжнім сином свого народу? Чому?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...


КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – Е. МАЛАНЮК, І. БАГРЯНИЙ
твір про маму висновок