Концептуальне мистецтво

Концептуальне мистецтво – мистецтво, яке самовизначається через власний смисловий знак, тобто концепт (лат. Conceptus – думка, поняття). При цьому цінність мистецтва вбачається не в його міметичних властивостях, а в ідеї про нього, у низці коментарів про його природу. На відміну від реалізму,’ схильного до вживання синтетичних описових речень, до “зображення життя у формах життя”, К. м. вдається до аналітичних речень, в яких пропонується визначення художньої діяльності. Тавтологічний характер такого тексту у тексті відбивається в абстрактній

граматиці, протиставленій фізичним сутностям, відображеним у слові. Лексичні засоби та інформаційне призначення мови тут не відіграють особливої ролі. Мета митців – створити “нематеріальний”, “неонтологічний” об’єкт, функцію перцептивної поведінки. Тому наголос переноситься з “матеріального” модусу (лат. Modus – міра, засіб) на “пропозиціональний”, визнається пропозиція, а не художній твір, акт сприймання, а не предмет сприйняття. Основи К. м. опиралися на філософію неопозитивізму (Л. Вітгенштейн, А. Айєр та ін.), на засади структуралізму, на досвід авангардизму, передовсім кубізму.
Визначальні положення К. м. викладені у програмній статті Дж. Кошута “Мистецтво після філософії” (1969), розгорнуті В. Берджином, А. Берном, М. Рамсденом, Г. Хааке, Д. Х’юбшером та ін. У художній практиці (малярстві, літературі тощо) прихильники такої мистецької тенденції переймалися затемненням змісту, езотеричним тайнописом, мовним ритуалом. Тавтологічний прийом часто зводився до лаконізму парадоксальної фрази (Л. Камнітцер: “Це – дзеркало. Ви – написане речення”; Й. Оно: “Візьміть звук зі стрілою каменя” і т. п.) або ж повного її заперечення (сто ксерокопій з чистого листка паперу А. Берна). Хоч К. м. оформилось у другій половині XX ст., його елементи існували значно раніше, ніж виник авангардизм, зокрема у добу бароко (див.: , ). Тавтологічний прийом коментування тексту в тексті траплявся й в українській літературі: І. Франко (“Сонети – се раби. У формі пута…”), Б.-І. Антонич (“Вірш про вірші”, “Про строфу”) та ін. (див.: ).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)


Концептуальне мистецтво


преромантизм
Концептуальне мистецтво