Колискові пісні – жанр народної родинної лірики, специфічний зміст і форма якої функціонально зумовлені присиплянням дитини в колисці. Визначальний у К. п. не смисловий, а звуковий (ритмомелодійний) компонент. Він твориться розміреним ритмом колисання, розспівуванням асонансних груп “а-а-а”, “е-е-е”, різних варіантів слів “люлі-люлі”, “люлесі”, “люлечки”, “гойда-гойда”, “баю-баю”, асемантичних звукосполучень типу “чуч-беле”, “гайчі”. Все це разом з повторенням музичної фрази-поспівки вузького
діапазону заспокійливо діє на психіку дитини і сприяє її засинанню. В ритмо-мелодійну канву К. п. вплітається змістовий компонент, для якого характерні образи Сну, Дрімоти, Котика (сірого, білого, мурого, волохатого), колисочки (нової, мальованої, із дуба, з орішка, з жовтого явора), журавочки, чаєчки, діда, баби та й самої дитини і матері. Ці образи в’яжуться своєрідним сюжетом, що дає простір виконавцю для словесно-музичних варіацій і контамінацій. Варіативність К. п. дуже багата, особливо з сюжетом про Сон-дрімоту і Кота. За формою і компонуванням К. п. – це переважно монологічні монострофи з довільною кількістю рядків
і довільним порядком римування. В їх зміст вплітається мозаїка життєвих роздумів матері над своєю долею і долею дитини, над різними родинними ситуаціями. Монологи К. п. виражаються і відповідними поетичними засобами, синтаксисом: риторичні звертання і питання, часті повтори, переважно анафори, специфічно дитяча лексика, зменшувально-пестливі форми слів, ніжні епітети і порівняння (хатинонька теплесенька, дитинонька малесенька, сонько, дрімко, личко, очка, головонька, колисонька, хить-хить, скрип-скрип, медок-солодок, “як вишенька на вишеньці, так дитина в колисонці”, “коби-с ми здоров виріс, як дуб зелененький”). Інколи в цих монологах відлунюють зичення патріотичного змісту.
