Головна ⇒ 📁Довідник з української культури ⇒ КЛИМЕНТ СМОЛЯТИЧ

КЛИМЕНТ СМОЛЯТИЧ

КЛИМЕНТ СМОЛЯТИЧ (p. нар. невід. – після 1164) – письменник, представник ораторської прози XII ст.

Походив із Смоленська, деякий час був ченцем у Зарубському монастирі поблизу Києва. 1147 р. з ініціативи великого князя Ізяслава Мстиславича поставлений собором на Київського митрополита без згоди константинопольського патріарха, що викликало протест греко-фільського єпископату й князів. Після смерті князя Ізяслава (1154) Климент Смолятич змушений був залишити митрополичу кафедру.

Літописи засвідчують високу вченість Климента Смолятича,

називають його філософом. Йому приписують велику кількість “писань”, з яких дійшло до нас тільки “Посланіє пресвітеру Фоме”, найдавніший список якого датується XV ст. Приводом до написання твору послужив, напевне, факт листування автора з смоленським князем Ростиславом. В одному зі своїх послань Климент Смолятич зачепив пресвітера Фому. Той відповів Климентові, докоряючи у марнославстві, в намаганні подати себе “філософом”. Це послання прочитано в Києві публічно в присутності князя Ізяслава Мстиславича і багатьох свідків. Потім Климент Смолятич звернувся до Фоми з відповіддю, яка й дійшла до нас під

назвою “Посланіє пресвитеру Фоме”.

“Посланіє…” складається з двох частин: 1) власне відповідь Фомі; 2) добірка тлумачень біблійних текстів і ранньохристиянських коментаторів Святого Письма. Климент Смолятич відстоює право на титул “філософа”, а отже, і своє вміння “духовно”, символічно трактувати Біблію. Він відкидає звинувачення Фоми, який докоряв йому, що той цікавиться творами Гомера, Аристотеля та інших поганських авторів. Климент Смолятич виступає в посланні як справжній мислитель, зупиняючись, зокрема, на двох способах пізнання трансцендентного – “благодатного” і “приточного”. Перший, на його погляд, притаманний лише апостолам і святим, яким Ісус Христос відкрив безпосередньо таємниці царства небесного. “Приточний” спосіб пізнання можливий для кожної людини, яка може реалізувати його в інтелектуальній сфері.

У підібраних Климентом зразках пояснень біблійних текстів автор застосовував відомості про душевні якості людини, про тваринний світ. Використовував символічні та алегоричні тлумачення різних текстів і образів, узятих із Святого Письма. “Посланіє пресвітеру Фоме” свідчить про знання книжниками епохи Київської Русі античності та візантійського ораторського мистецтва.

Отже, Климента Смолятича можна вважати одним із перших вітчизняних гомілетів (теоретиків проповіді), риторів (теоретиків красномовства), філософів та екзогетів (витлумачувачів Біблії).

Манерою поясненім біблійних текстів Климент Смолятич близький до свого молодшого сучасника Кирила Туровського. Подібний спосіб тлумачення Святого Письма був поширений в українській прозі другої половини XVII ст., в епоху зрілого бароко.

Літ.: Никольский Н. О литературных трудах митрополита Климента Смолятича, писателя XII в. СПб., 1902; Гранстрем Е. З. Почему митрополита Климента Смолятича называли “философом” // ТОДРЛ. 1970. Т. 25.

Ю. Пелешенко