КІРОГА, Opacio
(1878 – 1937)
КІРОГА, Opacio (Quiroga, Horacio – 31.12.1878, м. Сальта – 19.02.1937, Буенос-Айрес) – уругвайський письменник.
Кірога – неперевершений майстер латиноамериканського короткого оповідання. Через пристрасть до усього таємничого, непізнаного, хворобливо-патологічного Кірога критики часто називали “письменником четвертого виміру”. Народився 31 грудня 1878 р. в уругвайському містечку Сальта в родині аргентинського консула округу Сальта. Вже з дитинства захоплювався усім екстравагантним і незвичайним, мав широке коло зацікавлень: хімія,
У 1902 р. Кірога став мимовільним винуватцем загибелі одного зі своїх близьких друзів – Федеріко Феррандо (випадковий постріл із зброї, яку його товариш випробовував перед дуеллю).
Ранній період творчості Кірога (1897-1908) пронизаний модерністськими пошуками. Його перша збірка – “Коралові рифи” (“Los arrecifes de coral”, 1901) – це, за висловом Т. Балашової, своєрідні імпресіоністичні етюди, пейзажі душі, де панує атмосфера таємничого та недомовленого. Уже в початковий період у творчості Кірога окреслилися дві наскрізні тематичні лінії: інтерес до хворобливо-патологічного, непізнаного і тема “потойбічного” існування, перевтілення душі. Загострений інтерес письменника до ірраціональних і загадкових явищ світу та людської психіки значною мірою пояснювався й трагічними обставинами його життя: трагічна загибель під час полювання батька, самогубство вітчима, якого дуже любив Кірога, нерозділене кохання юності, причетність до смерті найкращого товариша, пізніше – самогубство першої дружини (1915). Ще одним джерелом містичних настроїв було захоплення прозою Е. По, під впливом якого Кірога у 1904 р. написав збірку оповідань “Злочин, скоєний іншим” (“El crimen de otro”). Такою ж є й тематична спрямованість інших творів раннього періоду – повісті “Переслідувані” (1905) і “Історія божевільного кoxaння” (“Historia de amor turbio”, 1908).
Рисами більшої творчої зрілості та художньої самобутності позначений другий період літературної діяльності Кірога, який датують 1909- 1926 pp. У 1910 р. Кірога знову перебрався у Сан-Ігнасіо (провінція Місьонес) і на довгі роки оселився там у купленому ним будинку. У 1915 p., після втрати дружини, займався вихованням двох своїх дітей, з якими у 1916 р. переїхав у Буенос-Айрес, аби дати їм освіту. Одночасно Кірога отримав посаду секретаря-казначея уругвайського посольства в Аргентині. У наступні вісім років К. одну за одною видав шість прозових збірок (новели, казки, повісті), які здобули йому популярність і літературну славу: “Розповіді про кохання, божевілля та смерть” (“Cuentos de amor, de locura у de muerte”, 1917), “Казки сельви” (“Guentosdelaselva”, 1918), “Дикун” (“El salvaje”, 1920), “Анаконда” (“Anaconda”, 1921), “Пустеля” (“El desierto”, 1924), “Вигнанці” (“Los destet-rados”, 1926).
Новели, вміщені у цих збірках, тематично різнопланові. Є серед них новели з “містичним забарвленням”, новели, тематика яких пов’язана із міським життям (особливо у “Розповідях про кохання, божевілля та смерть”), новели соціального звучання, іронічні і такі, у яких висловлено протест проти жорстокої війни, що спалахнула в цей час на європейському континенті. Але центральним предметом зображення збірок цього періоду стала тема взаємовідносин між природою та людиною, загадковий світ тропічної сельви – своєрідної реальності Латинської Америки, відображенню якої у літературі присвячений окремий тематичний напрям – т. зв. “література зеленого пекла” (літературна слава К. насамперед асоціюється із цим напрямом). Образ Сельви символізує у творах К. вищу гармонію і безмежну свободу, досконалий і самодостатній світ, який живе за своїми законами, чужими та ворожими людині, зіпсованій “благами” цивілізації. Вершину “тропічної” тематики Кірога становлять збірки “Казки сельви” (оповідання про дивовижний світ природи сельви) й “Анаконда ” (зображення “зміїного царства” сельви, у якому змії не просто персоніфіковані, а й наділені індивідуальним характером і світоглядом; розповідь про несумісність поглядів, які призводять до конфлікту у зміїному царстві).
У 1931 p. Кірога призначили на посаду уругвайського консула у провінції Місьонес, але в 1934 р. режим диктатури, встановленої в Уругваї, звільнив письменника з посади. Матеріальне становище Кірога різко погіршилося, до того ж, у нього не склалися стосунки з другою дружиною. У 1936 р. важко хворий Кірога був госпіталізований у клініку Буенос-Айреса, де,,вже знаючи, що його хвороба невиліковна, 19 лютого 1937 р. наклав на себе руки. В останній період творчості (1927-1937) Кірога написав автобіографічний роман “Минуле кохання”(“Pasado amor”, 1929), цілий ряд теоретичних статей, присвячених жанру оповідання, збірку новел “По той бік” (“El mas alia”, 1935) – відображення ірраціональних, фантастичних ситуацій і психологічних станів героїв, навіяне песимістичними настроями останніх років його життя.
Українською мовою окремі твори Кірога переклали О. Іванов, В. Харитонов, Л. Маєвська.
В. Назарець
КІРОГА, Opacio
старицький талан аналіз
КІРОГА, Opacio