КИПРІЯН
КИПРІЯН (бл. 1330, Тирново – 16.09.1406, Москва) – болгарський, український і російський письменник, церковний і культурний діяч, представник агіографічної прози другої половини XIV – початку XV ст. Кипріян здобув прекрасну освіту в Болгарії, Константинополі та на Афоні.
Р. потрапляє в Україну, де в грудні 1375 р. висвятився на митрополита київського і литовського й відразу ж розпочав боротьбу за митрополичу кафедру. 1390 р. Кипріян став митрополитом усієї Русі й до самої смерті жив у Москві.
На східнослов’янських землях Кипріян одним із
Літературна спадщина письменника складається з ряду слів, житій, послань, грамот (1392 р. – новгородському єпископу Іоанну; 1406 – духовна, яку Кипріян заповідав зачитати на його похоронах, та ін. ). Відомі також листи митрополита (зокрема, від
Збереглося три послання Кипріяна до ігуменів Сергія Радонезького і Феодора Симоновського від 3 червня, 23 червня і 18 жовтня 1378 р. Друге послання, створене у київський період діяльності Кипріяна, – гострий публіцистичний твір, у якому автор обстоював свої права на митрополію всієї Русі. Він гостро викривав церковну політику московського князя Дмитрія Донського, розповідав про свої поневіряння в Москві. Закінчувалося друге послання обіцянкою Кипріяна їхати до Царграда, щоб “оборонитися Богом й святим патріархом и великим сбором”. Твір написано з пафосом; за своїм стилем більше нагадує політичний памфлет, призначений для читання перед певною аудиторією, ніж грамоту, як його називав автор.
За основу своєї редакції “Житія митрополита Петра” (1381) Кипріян узяв “Житіє”, створене 1327 р. невідомим московським книжником. Літературне завдання митрополит визначив у короткому вступі, вказавши, що його “Житіє…” є похвалою цьому “священно начальнику”, оскільки було б дуже “неправедно” “таковаго святителя вінець не украшен некако оставити”. Та твір Кипріяна мав насамперед досить чітку політичну мету. Житіє написано під час його боротьби за митрополичу кафедру всієї Русі, що тоді перебувала в Москві. Тому автор не лише прославляв Петра, а й обгрунтовував своє право спадкоємця митрополії всієї Русі. Доля Кипріяна була дещо подібною до долі Петра: боротьба з іншими кандидатами на митрополію, сутички з супротивниками вже після висвячення на митрополита, переїзд із Києва до Москви. Усім цим Кипріян ніби прирівнював себе до митрополита Петра.
Житіє автор закінчує похвалою своєму героєві, причому більшу частину похвали Петрові Кипріян присвячує розповіді про власний шлях до митрополичої кафедри. А Петро виступає у ній як патрон і захисник письменника.
Серед інших оригінальних творів Кипріяна вирізняється “Повість про Михаїла-Митяя” (1382) – невелике літописне оповідання про те, як московський князь Дмитрій Донськой намагався зробити митрополитом свого ставленика Митяя. Напружені, драматичні й певною мірою авантюрні події повісті розгортаються під час війни Москви з Ордою. Починаються вони до Куликовської битви, а закінчуються після неї. Герої твору перебувають у Москві, потім у Константинополі, по дорозі зустрічаються з Мамаєм, саме перед його походом на російські князівства. Багато уваги в повісті приділяється усіляким міжнародним церковно-політичним інтригам. У нейтральній, на перший погляд, літописній оповіді простежуються риси памфлету, іронія, певні недомовки та опозиційний до князя політичний підтекст.
Відомо також, що Кипріян був ініціатором відбудови занедбаної Софії Київської.
Літ.: Дмитриев JI. А. Роль и значение митрополита Киприана в истории древнерусской литературы // ТОДРЛ. 1963. Т. 19; Прохоров Г. М. Повесть о Митяе. Русь и Византия в зпоху Куликовской битвы. Ленинград, 1978.
Ю. Пелешенко





КИПРІЯН
казка як серед птахів виникла дружба
Related posts:
- Житійна література Житійна література (житія, агіографія – грецьк. hagios – святий, grapho – пишу) – життєписи знаменитих єпископів, патріархів, монахів, світських осіб, канонізованих християнською церквою; літературний жанр, що відрізняється від просто біографії релігійною спрямованістю. Агіограф ставить за...
- ЧЕТЫ-МІНЕЇ ЧЕТЫ-МІНЕЇ (давньоруське “четій” – призначений для читання, грецьк. menaisos – місячний) – пам’ятка агіографічної літератури, де подано сюжети житій святих, тексти “слів” і повчань, розміщених за днем і місяцем вшанування певного святого. Нові Четы-Мінеї укладені...
- КЛИМЕНТ СМОЛЯТИЧ КЛИМЕНТ СМОЛЯТИЧ (p. нар. невід. – після 1164) – письменник, представник ораторської прози XII ст. Походив із Смоленська, деякий час був ченцем у Зарубському монастирі поблизу Києва. 1147 р. з ініціативи великого князя Ізяслава Мстиславича...
- Четьї-Мінеї “Четьї-Мінеї” (києво-руське “четій” – призначений для читання, грецьк. menaisos – місячний) – середньовічні церковно-літературні збірники, де подано сюжети житій святих, тексти “слів” та повчань; розташовані за днем і місяцем вшанування певного святого, призначені для відповідного...
- СОКОЛОВСЬКИЙ МИКИТА СОКОЛОВСЬКИЙ МИКИТА (1769, с. Половецьке, тепер Богуславського р-ну Київської обл. – 04.11.1810, м. Київ) – письменник і культурно-освітній діяч кінця XVIII – початку XIX ст. Родом із священицької родини. У 1782 – 1792 рр. навчався...
- ДЕНЬ ПЕТРА ВЕРИГИ Християнська церква 29 січня вшановує вериги апостола Петра. За народним календарем цей день – останній день зими: “День Петра Вериги розбиває криги”. У цей день забороняється прати....
- Літопис Літопис – пам’ятка історичної прози Київської Русі та козацької доби. Розповідь часто починалася словами “В літо…” – с звідси назва жанру. Л. мали такі різновиди: щорічна хроніка та власне літописні оповідання, що мають відповідну літературну...
- Києво-Печерський патерик Києво-Печерський патерик – пам’ятка києво-руської літератури XIII ст., збірник оповідань про ченців та заснування Києво-Печерської лаври. В основу К.-П. п. покладене листування владимирського єпископа Симона, який скаржився на звичаї Владимиро-Суздальського краю, поривався до Києва, та...
- ДАНИЛО ЗАТОЧНИК ДАНИЛО ЗАТОЧНИК (XII або XIII ст.) – давньоукраїнський письменник. Ймовірний автор двох творів – послання до князя Ярослава Володимировича (на думку дослідників, мова йде про Юрія Долгорукого), відомого в літературі як “Слово” Данила Заточника, й...
- ЯВОРСЬКИЙ СТЕФАН ЯВОРСЬКИЙ СТЕФАН (світське ім’я Семен, 1658, м. Яворів, тепер Львівської обл. – 24.11.1722, Москва) – філософ, поет, церковний і громадсько-політичний діяч. Походив із православної шляхетської родини з м. Яворова в Галичині, яка після Андрусівського миру...
- Патристика Патристика (грецьк. pater – батько) – сукупність творів отців церкви – греко-римських філософів-богословів II-VIII ст. Визначальний зміст П. обгрунтування основ християнства та непримиренності до іновірців і єретиків. П. мала розгалужені жанри: богословський трактат екзегеза (тлумачення...
- КИРИЛО ТУРОВСЬКИЙ КИРИЛО ТУРОВСЬКИЙ (бл. 1130 – 1134, м. Туров, тепер смт. Гомельської обл., Білорусь – 1182) – представник ораторського мистецтва другої половини XII ст. Народився в родині заможних батьків. “Житіє Кирила” повідомляє, що майбутній письменник рано...
- МОГИЛА ПЕТРО МОГИЛА ПЕТРО (31.12.1596, Ясси – 11.01.1647, Київ) – визначний релігійний, культурно-освітній діяч. Походив із давнього шляхетського волоського роду православної віри; батько його Симеон був господарем (правителем) Волощини, а потім і Молдавії на початку XVII ст.,...
- Енцикліка Енцикліка (лат. encyclicus – круговий, загальний) – спочатку – окружне послання єпископа, згодом – письмове звернення папи римського до всіх католиків та віруючих якоїсь однієї країни з релігійними, морально-етичними чи соціальними, політичними настановами. Пишеться, як...
- АРМАШЕНКО (ГАРМАШЕНКО) ІВАН АРМАШЕНКО (ГАРМАШЕНКО) ІВАН (рр. нар. і см. невід.) – старший друкар Києво-Печерської лаври. Вважався спеціалістом з друкування польських книг, друкував і редагував вірші Лазаря Барановича. У віщанні “Синопсиса” 1680 р. є його акровірш “К читателю...
- ПАТЕРИКИ ПАТЕРИКИ – різновид агіографічних збірників, у яких об’єднувалися оповідання та короткі повісті про ченців – подвижників якоїсь обителі чи місцевості. Особливо популярними були у візантійській християнській літературі. Патерики об’єднували різні за змістом оповідання аскетичного характеру....
- ІЛАРІОН КИЇВСЬКИЙ ІЛАРІОН КИЇВСЬКИЙ (р. пар. невід. – не раніше 1054) – давньоукраїнський письменник Відомо, що певний час був пресвітером церкви у Берестовому поблизу Києво-Печерського монастиря. 1051 р. князь Ярослав Мудрий разом з єпископами Київської Русі поставив...
- Віршознавство Віршознавство – розділ літературознавства, частина поетики, наука про віршові нормативи літературних творів, покликана осмислювати внутрішню будову вірша, власне, його метрику, строфіку та фоніку. В Україні початки В. спостерігаються в граматиках та поетиках братських шкіл XVI-XVII...
- Вічні теми Вічні теми – літературні теми загальнолюдського значення, перейняті пошуками смислу життя та першосутності, ролі особистості в контексті всесвіту. Тому у світовій літературі, незважаючи на ненастанно змінні конкретно-історичні ситуації, акцентуються визначальні мотиви людського буття, пов’язані з...
- Пролог збірник “Пролог” – збірник житій святих, легенд, повчань, патериків, дидактичних оповідань, розташованих у календарному порядку відповідно до церковних свят. Складений у Київській Русі. Назва виникла помилково: упорядник-редактор вступну статтю Синаксара – “Prologos” (вступ) прийняв за назву...
- САКОВИЧ КАСІЯН САКОВИЧ КАСІЯН (світське ім’я – Калікст; бл. 1578, с. Потелич, тепер Нестерівського р-ну Львівської обл. – 1647, м. Краків, Польща) – поет, перекладач, педагог, філософ, теолог – полеміст. Навчався в Замойській і Краківській академіях. 1620...
- ДАНИЛО ПАЛОМНИК ДАНИЛО ПАЛОМНИК (рр. нар. і см. невід.) – письменник XII ст. Ігумен, можливо, Чернігівською монастиря, автор паломницького твору “Житье и хожденье Данила, Русьскыя земли игумена”, написаного під враженням мандрівки до Святих місць у 1106 –...
- Апостол “Апостол” – одна з перших в Україні друкована книга, створена у Львові 1573-74 друкарем Іваном Федоровим. Містить діяння і послання апостолів. Книги, що скорочено називаються “апостолами”, належать до богослужебних і є пам’ятками ранньохристиянської писемності. Львівський...
- ЛЯСКОРОНСЬКИЙ СИЛЬВЕСТР ЛЯСКОРОНСЬКИЙ СИЛЬВЕСТР (р. нар. невід. – 19.05.1754, Київ) – культурно-освітній діяч, письменник першої половини XVIII ст. По закінченні курсу навчання в Києво-Могилянській академії залишився в ній учителем. З 1734 р. почергово викладав граматику (два роки),...
- УСТИЯНОВИЧ МИКОЛА УСТИЯНОВИЧ МИКОЛА (псевд – Николай з Николаєва, Наум, Дротарь та ін.; 07.12.1811, м. Миколаїв, тепер Львівської обл. – 03.11.1885, м. Сучава, тепер Румунія) – письменник, громадський діяч, священик. Походив із родини бурмістра. Навчався в Миколаєві...
- ІВАН (Іоан) ІВАН (Іоан) – давньоукраїнський поет. З його біографії відомо тільки те, що був священиком поблизу Умані. Автор “Героїчних віршів про славні воєнні дії Запорізьких військ…” (1784), в яких уславлюється українське козацтво, його героїчні військові подвиги....
- Хронограф Хронограф (грецьк. chrоnos – час і grаpho – пишу) – жанр історичного повістування в давній літературі, зведений огляд історії. Раніші X. викладали історію країн Сходу, держави Олександра Македонського, Риму, Візантії, Київської Русі. У писемності Київської...
- БОРЕЦЬКИЙ ІОВ БОРЕЦЬКИЙ ІОВ (Іван Матвійович, р. н. невід., ймовірно, с. Бірче, тепер Городоцького р-ну Львівської обл. – 12.03.1631, Київ) – давньоукраїнський письменник, перекладач, церковно-релігійний діяч. Народився в Галичині в шляхетській родині. Спочатку навчався у Львівській братській...
- Київський літопис – ЛІТЕРАТУРА Х-ХІІІ століть “Київський літопис” Докладно розповідає про безперервні війни з половцями та міжусобні чвари, які призвели до внутрішньодержавного безладдя, “висушили” Русь і зробили її легкою здобиччю для загарбників. З оповідань “Київського літопису”, що здебільшого фіксують факти і...
- Епістола Епістола (грецьк. epistole – лист), або Епістолярна література – різножанрові твори художньої літератури, в яких використовується форма листа чи послання, узалежнена законами художньої умовності. Свого розквіту Е. сягнула в добу Просвітництва: з’явилися відкриті листи-памфлети, листи-новели,...