Казкар Ю. Андрухович
Казкар
Я міг би гнати тепле стадо або пізнав би легко і радо просте корисне ремесло.
І так лічив би добрі днини,
А дзигарі з високих веж
Мене хвалили б щогодини:
“Ти мудро й праведно живеш,
Якщо живеш, якщо живеш!”
А я – не той, бо родом з райдуг
І я махнув на похвали –
Мене ви знаєте як зайду,
А все ж зовете за столи!
Адже в мені бринить як свято
Земних історій вічний рух:
Про серце, вірне і завзяте,
Про творче диво теплих рук,
Про незугарне і прегарне,
Про сонний сад і жах темниць,
Про
Що виросла в краю суниць,
Про двоголосся неба й хліба,
Коли у небі віщий птах,
Коли духмяна груша липня
В листках повисне і в літах,
А я повім коханій так:
Ти – достеменна як сльоза
Найтонша лагідна лоза
Ти – океан для корабля
Розкішна маревна земля
Ти – і колиска і труна
Найчарівливіша струна
В тобі живе моя луна
Моя небесна борозна
Я – просто пісенька твоя
Моє світило золоте
Холодний і бездарний я
Коли без тебе все не те
І світ як плід у нас надвоє
Аж ми ласуємо обоє
(Пока оценок нет)
Loading...Казкар Ю. Андрухович
на лісовій галявині олесь донченко