“Катерина” Т. Г. Шевченка

Геній Т. Г. Шевченка втілився не тільки у поезії, але і в живописі. Шевченків­ські картини заслуговують на увагу не менше, ніж його вірші. Мені подобається, як Шевченко намалював свою улюблену героїню – Катерину.

Катерина – звичайна українська дівчина. На ній біла сорочка, червоний фар­тух, спідниця. Її голову прикрашає червона стрічка з квітами.

Йде дорогою вродлива українка Ступає повільно босими ногами. Нахили­ла голову, опустила очі. Руками взялася за край фартуха. Здається, щоб витерти сльозу.

Шевченко майстерно намалював,

як Катерина переживає своє горе. Дів­чина зображена одразу після зустрічі з москалем, якого вона кохала, який її зра­див. Москаль також є на картині. Він їде верхи, поганяючи свого коня, і оберта­ється, щоб подивитись на Катерину. Він позаду, і його обличчя погано видно.

Але по обличчю дівчини стає зрозуміло, шо вона покинута назавжди.

Якийсь чоловік у білому одязі сидить на дорозі, грається маленьке цуценятко, росте велике дерево, на задньому плані стоїть млин. Нічого не бачить Катерина. Опустивши руки і нахиливши голову, йде вона Дорогою.




“Катерина” Т. Г. Шевченка
характер людини творить її долю