Катерина Леонід Кисельов

Катерина

Доки буде жити Україна, білим полем йтиме Катерина з немовлям біля грудей, а навздогін їй летить біле небо.

Про дівочу цноту, про калину

Не співай, поете, не квили,

Бо іде сьогодні Катерина

Тим шляхом, що наші кревні йшли.

Вилами розхитували трони,

Руйнували все старе дотла,

Тільки би Шевченкова Мадонна

В сніжне небуття не полягла!

Тільки би вона донесла сина

До свого народу, до людей.

Біле поле. Біла Катерина

З немовлям, притнутим до грудей.

У поезіях Л. Кисельова українська національна символічна образність набуває загальнолюдських масштабів. Автор відтворює національні цінності як загальнокультурні, нівелюючи таким чином межі рас та етносів. Образи Кисельова постають як вселюдські, а можливо, і вселенські.

Ця риса вказує на особливості авторського бачення сутності Людини.




Катерина Леонід Кисельов
зупинюся над рікою