Канва – рівень у структурі драми, який відповідає її підтекстові. Термін запроваджений у теорію драми К. Станіславським. Понятійний зміст і функціональне призначення К. окреслені М. Поляковим. Поняття і термін “К.” – більш органічні і специфічні саме для драми, сутність якої визначається орієнтацією на театральну виставу. Внаслідок цього п’єса як літературна основа драми обмежена часом і простором, що змушує драматурга давати більше смислове навантаження на кожен елемент її структури. К. відбиває те, що в розмовній мові називають
“підводною течією” дії, а психологи – зіткненням мотивів, які визначають вчинки дійових осіб, але не поіменовані в їх репліках, не відбиті на сюжетно-подієвому, фабульному рівнях. К. Станіславський виділяв “план зовнішньої структури п’єси” і “план внутрішньої структури п’єси”, яким у його концепції відповідали поняття сюжету і К. Сюжет драми – подієвий ланцюг у просторово-часовій послідовності, а К. – це підсюжетне, надхарактерне, надсловесне явище. І тільки контекст дає систему засобів для виявлення підтексту в літературному творі і К. у драмі-виставі (п’єси М. Метерлінка, А. Чехова,
С. Черкасенка, драматичні поеми Лесі Українки, сучасна драматургія “абсурду” тощо). Відношення “сюжет – канва” породжують драматичну напругу в межах однієї системи взаємин і внутрішньої взаємодії дійових осіб, зумовлюють логіку дії. Індивідуальність персонажа драми розкривається глядачеві тільки у взаємодії.
(
1 оценок, среднее:
5,00 из 5)
Канва
ушинський витівки старої зими Канва