“КАЙДАШЕВА СІМ’Я”

Іван Семенович Нечуй-Левицький “КАЙДАШЕВА СІМ’Я” СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВА ПОВІСТЬ

У повісті ті ж самі проблеми і конфлікти, спричинені приватновласницьким укладом, дрібновласницькою психологією.

Тема повісті – зображення реалістичних і трагічних за своєю суттю картин побуту селянства другої шовини XІX ст.

Повість, що вийшла друком через два десятиліття після реформи 1861 р.. висвітлювала злободенні для того часу проблеми: злиденне життя селян, непомірні податки, руйнування патріархального укладу ла, темноту і забитість людей,

яких внаслідок їхньої неосвіченості і недосвідченості в громадських іравах легко було обдурити, підкупити, роз’єднати. Важливі проблеми становили також пияцтво :лян, відсутність духовності, культурного дозвілля. Разом із тим І. С. Нечуй-Левицький звернувся у юїй повісті і до одвічних питань: добра і зла, кохання, сімейних стосунків, взаємин батьків і дітей, одської гідності і свободи.

Хоч усіх цих проблем не розв’язало і не розв’яже, мабуть, жодне покоління, заслуга письменника в тому, що він у яскравій художній формі показав, як багато залежить від самої людини, від її характеру і життєвої позиції.

Іея

твору окреслюється незалежно від того, чи хотів цього автор. Це критика окремих вад існуючого іду, які спотворювали людські почуття і взаємини, інтереси і прагнення. Письменник засуджує егоїзм, ж орстокість і дріб’язковість у стосунках між людьми, висловлює жаль з приводу самоприниження та орального занепаду людини.

І жанром “Кайдашева сім’я” – це соціально-побутова повість. “Кайдашева сім’я” замикає в своїх амках картини життя однієї селянської родини – Омелька Кайдаша, зображує в хронологічній послідовності події, які відбуваються в цій сім’ї за умов пореформеної дійсності .

Сюжет повісті нескладний – загострення взаємин у сім’ї Кайдашів у міру того, як дорослі сини гворюють власні сім’ї, влаштовують свій побут, копирсаючись на невеличкому шматку батькового оля й городу, не маючи змоги поліпшити своє економічне становище, повісті “Кайдашева сім’я” письменник досяг високої майстерності у створенні глибоко ідивідуалізованих характерів.

І образі Омелька Кайдаша втілені типові риси українського селянства другої половини XІX ст.: працьовитість, хазяйновитість і разом з тим темність, затурканість, егоїзм, байдужість до громадських прав. Інша індивідуальність розкривається в образі Марусі Кайдашихи. “Вона була вже не молода, але не стара, – оповідає автор, – висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та лідим лицем”. Кайдашиха відзначалася працьовитістю, вміла майстерно куховарити, любила дітей, азом із тим вона була сварливою, егоїстичною, злою, лицемірною, заздрісною, гоноровитою, а через це просто нестерпною в сім’ї.

Характери синів Кайдаша формуються в інший час. Тому в них немає тієї забитості й приниженості, що була в їхнього батька. Карпо і Лаврін успадкували від батьків працьовитість, турботу про сім’ю, хазяйновитість.

Вони “обидва високі, рівні станом, обидва довгообразі й русяві, з довгими, тонкими, трошки горбатими носами, з рум’яними губами”.

На цьому їхня схожість закінчується. Уже з діалогу про сватання дівчат видно, що Карпо суворий і непривітний, а Лаврін веселий, жартівливий, має поетичну душу.

Якраз до пари Карпові підійшла Мотря. “Робоча та проворна”, “трохи куслива, як муха в Спасівку”, бриклива” – саме така старша Довбишева дочка, з якою одружився Карпо. І зовсім іншою – ніжною, поетичною – була молодша невістка Мелашка. Але й вона поступово ітягується в сварки, стає грубішою, егоїстичнішою.

(Кайдашева сім’я” – одна з найталановитіших повістей у творчому доробку письменника, де він на ювну силу виявив себе як великий майстер творення людських характерів у їх соціальній типовості та ндивідуальній виразності й неповторності.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...


“КАЙДАШЕВА СІМ’Я”
вік живи вік учись приклад з літератури