Ізоколон

Related posts:

1. Ізосинтаксизм Ізосинтаксизм (грецьк. isos – рівний та syntaxis – складання) – суміжне розташування віршових рядків, побудоване за принципом синтагматичного членування аналогічних синтаксичних одиниць поетичного мовлення, вживається у вигляді різних стилістичних прийомів (анафора, епіфора, ізоколон І т....
2. Стилістична фігура Стилістична фігура (лат. stilus – грифель для писання та figura – образ, зовнішній вигляд) – незвичні синтаксичні звороти, що порушують мовні норми, вживаються задля оздоби мовлення. С. ф. досить поширені в поезії, покликані не лише...
3. Емфаза Емфаза (грецьк. emphasis – виразність) – одна з риторичних фігур, що полягає в інтонаційному окресленні певного вислову, окремого складника поетичного мовлення, надаючи їм особливої експресії та увиразнення. Це досягається за допомогою різних стилістичних засобів (апасіопези,...
4. Сходинки (Східці), або Драбинка Сходинки (Східці), або Драбинка – графічне членування віршового рядка на окремі ритмічно-інтонаційні та експресивно-смислові фрагменти задля увиразнення поетичного мовлення. Вживаються у віршуванні, де окремим словам чи групам слів надається більше інтонаційної самостійності (фразовість) при функціональному...
5. Градація Градація (лат. gradatio – поступове підвищення, посилення) – стилістична фігура, котра полягає у поступовому нагнітанні засобів художньої виразності задля підвищення (клімакс) чи пониження (антиклімакс) їхньої емоційно-смислової значимості. Г. розрізняється за просторово-часовими (переважно у прозі), інтонаційно-емоційними...
6. Пауза або Павза Пауза або Павза (грецьк. pausis – припинення) – коротка перерва у мовленні, що виконує роль словоподілу, відмежовує одну фразу від іншої. Особливого значення надається П. у віршуванні, де поряд із смисловими, логічно-інтонаційними вживається ще й...
7. Асиндетон Асиндетон (грецьк. asyndeton – безсполучниковість) – будова переважно поетичного мовлення, з якого усунені сполучники задля увиразнення та стислості виразу. Прикладів цього стилістичного прийому в українській ліриці достатньо: “Зимовий вечір. Тиша. Ми” (П. Тичина); “Зима. На...
8. ОЙ НА ГОРІ ВОГОНЬ ГОРИТЬ – Українські народні балади УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ХРЕСТОМАТІЯ для 9 класу УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ОЙ НА ГОРІ ВОГОНЬ ГОРИТЬ Ой на горі вогонь горить, Під горою козак лежить, Порубаний, постріляний, Китайкою покриваний. Накрив очі осокою, А ніженьки китайкою; А в...
9. Строфіка Строфіка – розділ віршознавства, що вивчає властивості, внутрішню структуру строфи як ритмічно-інтонаційної цілості, як фонічно викінчену віршову сполуку, а також історію її виникнення, еволюцію, зв’язок з жанром та віршовим розміром, визначає її класифікацію. Водночас термін...
10. Вірш Вірш (лат, versus – повтор, поворот) – 1) елемент ритмічного мовлення у літературному творі, основна одиниця віршованого ритму. Подеколи збігається з віршовим рядком, але в жодному разі не повинен з ним ототожнюватися, тому що ці...
11. Авторське мовлення Авторське мовлення – на відміну від мовлення літературних персонажів чи дійових осіб (власне прямого мовлення) – текст, в якому автор безпосередньо характеризує зображувані події та відповідні образи. У більшості епічних та ліро-епічних творів авторське мовлення...
12. Касида Касида (араб. – цілеспрямована) – урочистий жанр арабської, тюркомовної та перської класичної поезії. К. подібна до оди, хоч подеколи траплялися її сатиричні та дидактичні видозміни. Здебільшого то були твори придворних поетів на честь ханів, окремих...
13. Акцент ритмічний Акцент ритмічний – наголос на сильному місці стопи у силабо-тонічному віршуванні, де наголошені склади чергуються через строго визначені інтервали (для ямба – перші, хорея – другі склади), збігаючись із смисловим наголосом поетичного мовлення....
14. Віршування (версифікація) Віршування (версифікація). 1. Мистецтво виражати свої думки у віршованій формі. 2. Система організації поетичного мовлення, в основі якої міститься закономірне повторення певних мовних елементів, що складаються на підставі культурно-історичної традиції певної національної мови....
15. Евритмія Евритмія (грецьк. eurhythmia – ритмічність, милозвучність) – гармонійна плавність ритмічної організації поетичного мовлення, породжена як вимогами віршової фоніки, так і евфонічними принципами української мови. У віршуванні вживається на противагу аритмії (див.: , ): “Неначе ляля...
16. Еліне Еліне (грецьк. elleipsis – пропуск, випадіння) – стилістична фігура, що полягає в опущенні певного члена речення чи, словосполучення, які легко відновлюються за змістом поетичного мовлення. Вживається задля досягнення динамічності і стислості вираження думки та напруженої...
17. Ритмічний акцент Ритмічний акцент – наголос на сильному місці стопи у силабо-тонічному віршуванні, де наголошені склади чергуються через строго визначені інтервали (для ямба – це перші, для хорея – другі склади), збігаючись із смисловим наголосом поетичного мовлення....
18. Прозаїзм Прозаїзм (лат. рrosus – вільний) – слово або зворот побутового мовлення, науковий чи технічний термін, який у художньому контексті видається неорганічним. Приміром: “Синхрофазотрони ридають, як леви” (І. Драч). Особливо захоплюються П. авангардисти, вважаючи, що в...
19. Гонгоризм Гонгоризм – (ісп. gongorismo – від прізвища іспанського поета Л. де Гонгори-і-Арготе, 1561-1627) – поетична школи в іспанській поезії XVI-XVII ст., що розвивалася в річищі бароко. Г. тяжів до метафоризації вишуканого поетичного мовлення, своєрідних перифраз,...
20. ЗНО – Володимир Сосюра – Література XX ст Література XX ст. Поезія написана у 1944 р. – році остаточного визволення України від німецько – фашистських загарбників. Твір є великим проявом безмежної любові поета до Батьківщини і її культури. Імпульсом для написання поезії стали...
21. Багатосполучниковість Багатосполучниковість, або Полісиндетон (грецьк. poly – багато і syndeton – зв’язане) – одна з фігур поетичного мовлення, виповнена повторюваними однаковими сполучниками задля посилення ліричної виразності чи медитативності. Цікавим прикладом Б. сприймається сонет Б.-І. Антонича “І”,...
22. Метафора Метафора (грецьк metaphora – перенесення) – найпоширеніший троп поетичного мовлення, заснований на схожості, аналогії, іноді – контрасті явищ. Використовується для розкриття сутності одних явищ та предметів через інші за схожістю чи контрастністю. Метафора буває простою...
23. Антиклімакс Антиклімакс (грецьк. anti – проти, klimax – драбина) – стилістична фігура, протилежна за значенням клімаксові, розкривається при спадній інтонації; різновид градації: Маже, й поети лиш ті, Що за юнацтва вже сиві… ..Мрії мої золоті, Мрії...
24. Транскрипція Транскрипція (лат, transcribe – переписую) – 1) спеціальний запис усного мовлення за допомогою відповідної системи знаків з науково-лінгвістичною метою; 2) система знаків, що застосовуються для точного відтворення усного мовлення. Т. фонетична – спосіб запису усного...
25. Акцентуація Акцентуація (лат. accentuatio – наголос) – підкреслення фонетичних, морфологічних та синтаксичних складників поетичного мовлення за допомогою наголосу з метою розрізнення омографів (П. Тичина “Співає стежка на город”), смислового окреслення певного слова (“…Шепчуть вітру квітки: /...
26. Евфонія Евфонія (грецьк. euphone – милозвучність) – вияв фоніки, який означає гармонійну сув’язь позитивно-естетичних явищ художнього, передовсім поетичного, твору. Е. надзвичайно органічна для української лірики, оскільки спирається на визначальну інтонаційну основу української мови – вокалізм, зумовлюючи...
27. Епітет Епітет (грецьк. epitheton – прикладка) – образне означення, влучна характеристика. Один із основних тропів поетичного мовлення, за допомогою якого підкреслюють характерну рису або якість певного образу, предмета, явища тощо. Для народнопоетичної творчості, для гомерівських поем...
28. Ой на горі вогонь горить Скорочено Ой на горі вогонь горить, А в долині козак лежить, Порубаний, постріляний. Китайкою покриваний. Накрив очі осокою, А ніженьки китайкою. А ніженьки китайкою, А рученьки нагайкою. Що в головах ворон кряче, А в ніженьках коник...
29. Почому хліб і сіль почім – крилаті вирази Почому хліб і сіль почім Слова з поеми Т. Г. Шевченка “Кавказ” (1845): І од глибокої тюрми Та до високого престола – Усі ми в золоті і голі. До нас в науку! ми навчим, Почому...
30. ХЛІБ І НА НОГИ СТАВИТЬ (хліб) Серед домашніх оберегів найпочесніше місце посідав хліб. Наша паляниця має круглу форму – символ життєдайного Сонця. У християнстві хліб символізує тіло Ісуса Христа. Під час останньої вечері з учнями він узяв хліб, розламавши його, дав...