Істинний і помилковий гуманізм в п’єсі Горького “На дні”

Твір мистецтва, що зачіпає вічні питання, звичайно має довге життя. Чому? Тому що саме вічне завжди знаходить відгук у серцях людей, змушує задуматися про життя. Така п’єса М. Горького “На дні”.

Основна проблема п’єси – проблема гуманізму. У нашому житті вона є і найбільш сучасною. У критичній літературі є формулювання: “Проблема істинного і помилкового гуманізму в п’єсі Горького” На дні “”. Помилковий гуманізм?

Як це зрозуміти? Адже гуманізм – це любов до людини, бажання йому допомогти. Хіба це може бути помилковим?

Мабуть, таке формулювання, як і було прийнято ще зовсім недавно, пронизана ідеологічної установкою, яка сковувала думку, змушуючи її йти по вузькій колії. Але найстрашніше, що ця колія повинна була завжди і всіх приводити до одного-єдиного відповіді: співчуття, розрада – це погано.

А що тут поганого? Лука – один з головних героїв п’єси, втішає людей знедолених, подає надію нещасним, сам будучи далеко не з щасливих. Він сидить біля Ганни, поправляє їй постіль, виводить на свіже повітря. Вчасно прагне утримати Попелу від вбивства Костильова і згодом застерігає його від необачних кроків. Радить Наташі і

попелу піти з дому Костильова, попереджаючи, що інакше справа скінчиться погано.

Актора вмовляє кинути пити і зажити новим життям. Розповідає він і про те, як дав притулок злодіїв, що забралися на дачу. Він має дуже рідкісним даром – даром співучасті, співчуття. Адже і зараз це рідкість в людському спілкуванні… Лука – образ життєвий.

Отже, хто такі нічліжників? Це знедолені істоти, що опинилися у останньої межі, але подив викликає те, що вони намагаються залишитися людьми, не втратити людську подобу. Їхні зусилля не марні, вони надають досить сильний опір Костильова і Василини, серед них зростає почуття солідарності. Зрештою Бубнов і Кліщ проявляють співчуття до своїх товаришів по нещастю, навіть у Бароне по відношенню до Насті прокинулося щось схоже на людське участь.

Костильов убитий. Вбито не з помсти, не з користі, а випадково. Це не самосуд, не розправа над старим, а бійка, яку Костильов сам же й спровокував.

Босяки не розбіглися, залишилися в заїзді, і готові, якщо знадобиться, дати свідчення виправдувальні свідчення в суді, про що Сатин сказав попелу. Попіл не самотній зі своєю бідою. Зник сам тільки Лука.

Зазвичай це ставлять йому в провину як свого роду зрада. Лука і справді виглядає тут не кращим чином. Однак згадаємо, що ще раніше, до бійки, він збирався піти з нічліжки, про що і попереджав Бубнова. До того ж Лука нічим не міг допомогти попелу.

Адже він був безпаспортним волоцюгою, а показання свідків людей, які не мають документів, суд у роз чіт не приймав. Так що сиди Лука в нічліжці, стань перед судом, він зробив би непотрібний для Попелу і безрозсудний для себе вчинок. За цей Луку не можна звинуватити у зраді чи підлості.

Лука не герой. Звичайно, немає, як не герої і всі нічліжників. Але з них досить і того, що в нелюдських умовах вони залишаються людьми. Виникає ще одне питання, не з’явився Лука причиною смерті Актора? Думаю, що ні.

Адже об’єктивний сенс втішною брехні Луки був у тому, що, сам того не підозрюючи, він, намагаючись допомогти Акторові впоратися зі своєю недугою, розповідаючи йому про безкоштовні лікарнях, загострюючи біль людини, пробудив у ньому почуття власної гідності. Актор, якого ніхто в нічліжці не приймав серйозно, не бажає жити так і віддає перевагу смерті. Так, Лука вигадує свої історії, але його брехню грала не тільки втішну роль. Вона пробуджувала в людях надію на краще, бажання жити. Обіцяючи Ганні рай на тому світі.

Лука хотів, щоб змучена жінка померла спокійно. Але Ганні від байок старого захотілося раптом пожити: “Як там борошна не буде… тут можна потерпіти… можна! ” До зустрічі з Лукою Попіл дивився на себе як на кінцевим людини. Лука пробудив у ньому тугу за цією, морально чистої і чесного життя. І не вина Луки, що ця заповітна мрія не збулася.

По самій динаміці розвитку характеру видно, що Васька Попіл пристрасно рветься з “дна життя”. Заважають Костильова… Сам Сатин визнав, що старий – розумниця, що він подіяв на нього, “як кислота на стару і брудну монету”. Згадаймо, що у протиборстві нічліжників з господарями Лука зіграв вирішальну роль. Адже недарма Василина і Костильов бачили в старого найнебезпечнішого для себе супротивника й поспішали позбутися від нього, збиралися видати свого постояльця поліції.

Лука дав Костильова нищівну характеристику під час останньої розмови перед драматичними подіями: “Ось ти, приблизно… Якщо тобі сам Господь Бог скаже: “Михайле! Будь людиною! “- Все одно ніякого толку не буде. Як є, так і залишишся “. Господар розгубився і загрозливо нагадав про те, що у його дружини дядько – поліцейський. Таким чином, перш ніж померти від удару попелу, Костильов був знищений мораллю Луки.

Співчуття до безжальним людям у Луки не було. Лука не тільки тішить і бреше, він щиро співчуває людям, будить у них людські почуття. “Що таке правда? Людина – ось правда! Він це розумів…”. – Укладає Сатин.

З цим не можна не погодитися. Лука – сповідник, йому, і тільки йому, довіряли і розкривали душу, готові були покаятися, тому що людина хоче бути почутим, а ще краще – понятим… Господа! Якщо до правди святої Світ дорогу знайти не зуміє – Честь безумцю, який навіє Людству сон золотий!

Чи не в цьому полягає сенс головного уроку, даного нам твором Горького, уроку людяності, гуманізму? Чи не тому наш сучасний кінематограф, наші кращі театри повертаються до постановки п’єси Горького “На дні”?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

Істинний і помилковий гуманізм в п’єсі Горького “На дні”


опис чудовиська з твору митькозавр із юрківки
Істинний і помилковий гуманізм в п’єсі Горького “На дні”