Інвектива

Інвектива (від лат. invehi – нападати, invectiva oraiio – лайлива промова) – творчий прийом, що полягає в гостро сатиричному викритті певних осіб чи соціальних явищ, відомий з античної доби (ямби Архілоха, промови Демосфена, сатиричні діалоги Лукіана, епіграми Катулла та Марціала тощо). Стильові форми І. спостерігаються й у Святому Письмі, в посланнях Апостолів. В Україні І. набула розвитку в період полемічної літератури (Герасим Смотрицький, Іван Вишенський та ін.), досить актуальною вона виявилась і в XIX ст. (Т. Шевченко, М. Старицький та ін.), і у XX

ст. (І. Франко, В. Самійленко, П. Тичина, М. Рильський, Є. Маланюк, В. Симоненко та ін.). Прикладом І. є вірш Є. Маланюка, в якому він дає відповідь на “Посланіє…” Я. Савченка, де поета-емігранта було обізвано “Квазімодо”, та М. Долензі, обуреному суворим словом правди в ліриці Є. Маланюка:

Не сперечатимусь: я син свого народу –

Сліпця відвічного, каліки і раба,

І, мабуть, таки-так, що образ Квазімодо

Із образів усіх мені б припав.

Тож хай отак: страшний, великий, незугарний

Я – лихом виплекай і викохан у тьмі.

Щоб в рухах дзвонаря нестримано і марно

Казився лютий гнів непримиренний мій..

Щоб

в чорний час зневаг, насильства, гвалту

Й муки,

Коли регоче, хам над неміччю краси, –

Враз вовком кинутись, наллять залізом руки

І кров’ю ворога жагу свою вросить!

Стою в височині, в стрільчастій

Амбразурі,

А там внизу – юрба, де наймити, старці,

І красний Шатопер, ще несвідомий бурі,

Яка пала в очах, яку держу в руці.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)


Інвектива


ось дерево звелось
Інвектива