Твори > Твори з літератури > Інтимна лірика Максима Рильського (за поезією “Яблука доспіли”)

Інтимна лірика Максима Рильського (за поезією “Яблука доспіли”)

Від поезії М. Рильського “Яблука доспіли” віє світлим смутком, печаллю розлуки. Але все одно мотив життєдіяльності, гармонійного єднання людини і природи домінує:
Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду.
Вже й любов доспіла під промінням теплим,
І її зірвали радісні вуста.
Ліричний герой порівнює своє почуття кохання з яблуками, які теж “зривають”, коли вони “достигнуть під промінням теплим”. Герой відчуває, що для його кохання, як і для яблук, минуло літо і настала осінь. Ось тому:
…У серці щось тремтить і грає,
Як тремтить на сонці гілка золота.
Ось-ось настане мить розлуки – і кохання згасне. Усвідомлюючи це, ліричний герой у розпачі благає свою кохану:
Поцілуй востаннє, обніми востаннє.
Отже, в основі вірша – філософська думка про минучість кохання. Цю проблему поет розв’язує так:
Вміє розставатись той, хто вмів любить.
Саме в цих рядках – головна ідея твору. Кохання – минуще. І лише той зуміє віднайти душевний спокій, хто по-справжньому кохав, не розмінюючи своїх почуттів.