И знову йдуть дванадцять. А. Блок

Олександр Олександрович Блок геніальний майстер слова, одним з перших російських поетів що зумів почути й перелити у вірші музику революції. У поемі Дванадцять Блок намагався запам’ятати час таке незвичайне, бурхливе й цікаве

Поема складається із дванадцяти глав, це число ще раз повториться у дванадцятьох революційних солдатах, що охороняють порядок у Петрограді, і в напівнатяку на учнів Ісуса, що йде спереду, хороняся за вдома. Поема дивно музична: у кожної глави свій ритм і мелодія. Починаючись відчайдушній росіянці частівкою:

Як

пішли наші хлопці В червоній гвардії служити В червоній гвардії служити Буйну голову скласти!

Через міський жорстокий романс автор приходить до чіткого революційного маршу:

…Удалину йдуть державним кроком…

Хто ще там

Виходи!

Це вітер із червоним прапором

Розігрався спереду…

Поет високої культури й витонченого смаку, Блок не боїться включати у свій добуток розмовну лексику простого солдата, бабусі, перехожого. Ці слова не екзотичні вкраплення, а істотна деталь поеми. Автор показує життя революційного Петербурга з реальними героями

Геть бариня в каракулі До іншої повернулася:

Уж

ми плакали, плакали…

Поскользнулась

И бац розтяглася

Поема Дванадцять побудована на улюбленому блоковском прийомі антитезі

Чорний вечір,

Білий сніг

Вітер, вітер!

На ногах не коштує людина

Вітер, вітер

На всім божому світлі!

Два контрастних кольори, білий і чорний, панують у поемі. Лише наприкінці з’явиться червоний прапор. Чому поет бачить революцію двоколірної! Ця поема зовсім не так проста, як може здатися на перший випадний погляд

Блок захоплено привітав революцію, що несе відновлення, а у своїй поемі він малює нещадний портрет учасників і переможців

Гуляє вітер, пурхає сніг

Ідуть дванадцять чоловік

Гвинтівок чорні ремені,

Навкруги вогні, вогні, вогні…

У зубах цигарка, прим’ятий картуз,

На спину б треба бубновий туз!

Ніякого романтизму, загадковості. Зовсім певна характеристика учасників каторжників. Отчого ж заворожує читача повествованиепочему-то віриш, що ці дванадцять створять незвичайний, досі невідомий мир. Зовсім зненацька поперед цих бійців виявляється Ісус, що персоніфікує святість помислів і самої революції

Поема Дванадцять на довгі роки стала хрестоматійним уособленням революції, а її творець більшовицьким поетом. Сам Блок не був настільки категоричний в оцінці цього добутку. Будучи символістом, він і в цій поемі залишився вірний собі

Блок намагається художньо осмислити й передати в образах ті грандіозні здійснення, які діялися в ті дні на його очах. Драматичне й напружене протистояння двох мирів він зображує гранично правдиво, не намагаючись давати оцінку що відбувається. Багато очевидців бояться революцію, проклинають, чекають ще гірших часів

Вітер хльосткий! Не відстає й мороз!

И буржуй на перехресті

У комір сховав ніс

А це хто

Довгі волосся

И говорить напівголосно:

Зрадники!

Загинула Росія!

Мабуть, письменник Витія…

І ЗНОВУ

…вітер веселий

И зол, і радий…

Це скоріше символ змін, що змітає все непотрібне, штучне й наносне. Від північного вітру важко сховатися й удержатися на ногах. Він наздоганяє й зносить. Лише дванадцять можуть протистояти напору стихії, тому що самі так само некеровано, нестримні у своїй ненависті й непримиренності до старого миру

Злість, смутна злість

Кипить у груди…

Чорна злість, свята злість…

Товариш! Дивися Воба.

Блок не намагається прикрасити своїх героїв, вони реальні люди, їхній душі близька розбійна вольниця

У зубах цигарка, прим’ятий картуз

На спину б треба бубновий туз!

И революція, за словами поета, …це не ідилія. У стихійному русі вперед вона змітає на своєму шляху правою й винуватих, випадкової й непотрібною жертвою стає Катька, убита своїм коханцем Петрухой. Так, жертви неминучі й, як правило, безглузді.

Нещасний убивця навіть погоревать толком не може. Його революційні товариші гніваються недоречності горя бійця:

Ишь, стервец, завів шарманку

Що ти, Петька, баба, що ль

Вірно, душу навиворіт

Здумав вивернути

Изволь!

Підтримай свою поставу!

Над собою тримай контроль!

Не таке нині час,

Щоб няньчитися з тобою!

Кінцівка поеми сама непояснена й загадкова. Ці дванадцять ідуть, ведені Ісусом, у незриму тьму. Що вона їм обіцяє Блок, імовірно, передбачав ще більші жертви й втрати й виявився провидцем. Двадцяте століття принесло Росії величезні випробування, які зажадали від країни напруги всіх щиросердечних і фізичних сил




И знову йдуть дванадцять. А. Блок


пані боварі аналіз
И знову йдуть дванадцять. А. Блок