Гумореска – невеликий віршований, прозовий чи драматичний твір з комічним сюжетом, відмінний від сатиричного твору легкою, жартівливою тональністю. Тут сміх постає у вигляді доброзичливої, емоційно забарвленої естетичної критики у дотепній, парадоксальній, подеколи оксиморонній формі, в аспекті морально-етичних критеріїв, що унеможливлюють цинізм, масні вислови та вульгарщину егалітарного штибу. Г. як жанр зумовлена вродженою схильністю людського духу до жарту, кпину під час емоційного поцінування невідповідності конкретного існування
претензіям на його значущість, комічності внутрішніх суперечностей людського буття, неадекватного вимогам дійсності. Літературна Г. живиться джерелами фольклору, в яких зосереджено віковий досвід сміхової культури (приміром, “Катерина та Дем’ян / Посварились за бур’ян. / Катерина Дем’яну / Не уступить бур’яну”), ментальними нахилами українства, здатного з гумором трактувати несприятливі умови свого існування (жартівливі пісні: “Продай, милий сиві бички”, “Ой гоп, таки так!”, “Ой що ж то за шум учинився”, “Якби я був полтавський сотник” та ін.). Г. має велику літературну традицію,
починаючи від інтермедій, вертепної драми, творів “низового” бароко та яскравих доробків Є. Гребінки, М. Гоголя, Л. Глібова, С. Руданського, В. Самійленка. Цю традицію продовжили Валер’ян Проноза (В. Еллан), Ю. Гедзь, Ю. Вухналь (Ковтун), В. Чечвянський, Остап Вишня, 0.Ковінька, М. Понеділок, Е. Козак (ЕКО, Гриць Зозуля), В. Чапленко, Я. Масляк, С. Воскрекасенко, Д. Білоус, М. Яровий, С. Олійник, Є. Дудар та ін.
