ГОРЛЕНКО ЙОАСАФ
ГОРЛЕНКО ЙОАСАФ (світське ім’я – Яким, 19.09.1705, м. Прилуки, тепер Чернігівської обл. -21.12.1754, м. Грайворон, тепер Бєлгородської обл., Росія) – церковно-релігійний діяч, письменник.
Походив із старовинного козацького роду Горленків. Його батько був прилуцьким полковником, а мати – донькою миргородського полковника Данила Апостола, який пізніше став гетьманом. Дядько Г. Квітки-Основ’яненка. У 7 років вступив до Києво-Могилянської академії, яку закінчив 1725 р., деякий час сам викладав у ній. 1727 р. в Києво-Братському монастирі пострижений
Иоасаф Горленко – автор слів, автобіографічних нотаток “Путешествіє в мирі грішника Іоасафа Горленка”, поеми “Битва чесних семи добродійництв з сімома смертними гріхами” (1.737). Поема належить до зразків українського літературного бароко. Особливість її полягає в тому, що це – суто релігійний твір, у якому використовуються художні прийоми й засоби батальної
Літ.: Лебедев А. Иоасаф Горленко // Сб. Харьк. ист.-филол. о-ва. X., 1900. Т. 12; Дуб – лянський А. Українські святі. Мюнхен, 1962.
О. Хоменко
ГОРЛЕНКО ЙОАСАФ
третья рота сосюра скорочено
Related posts:
- ГОРЛЕНКО ВАСИЛЬ ГОРЛЕНКО ВАСИЛЬ (псевд. і крипт. – В., Глаголь, Черкасин, Г-ко, В. Г. та ін.; 13.01.1853; с. Ярошівка, тепер Українське Талаліївського р-ну Чернігівської обл. – 27.04.1907, Петербург, похований у Ярошівці) – літературний критик, мистецтвознавець та етнограф....
- СТАРУШИЧ ІГНАТІЙ СТАРУШИЧ ІГНАТІЙ (р. нар. невід. – 30. 10.1651) – давньоукраїнський письменник, церковно-релігійний діяч першої половини XVII ст. 1639 р. був ігуменом і ректором Гойського монастиря (м. Гоща поблизу Луцька). 1640 р. став намісником Києво-Печерської лаври,...
- ЛАЩЕВСБКИЙ ВАРЛААМ ЛАЩЕВСБКИЙ ВАРЛААМ (1704 – 28.07.1774) – давньоукраїнський драматург, філософ, церковно-релігійний діяч. Народився в польській родині. У 1726 – 1737 рр. навчався в Києво-Могилянській академії. 1738 р. постригся в ченці під іменем Варлаама. Викладав у Києво-Могилянській...
- КРЩОНОВИЧ ЛАВРЕНТІЙ КРЩОНОВИЧ ЛАВРЕНТІЙ (р. нар. невід. – 1704, м. Чернігів) – друкар, поет, художник, церковно-релігійний діяч. Тісно пов’язаний з поетами кола Лазаря Барановича. Був ігуменом та архімандритом чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря. Автор багатьох присвят, передмов, малюнків до...
- Четьї-Мінеї “Четьї-Мінеї” (києво-руське “четій” – призначений для читання, грецьк. menaisos – місячний) – середньовічні церковно-літературні збірники, де подано сюжети житій святих, тексти “слів” та повчань; розташовані за днем і місяцем вшанування певного святого, призначені для відповідного...
- БОРЕЦЬКИЙ ІОВ БОРЕЦЬКИЙ ІОВ (Іван Матвійович, р. н. невід., ймовірно, с. Бірче, тепер Городоцького р-ну Львівської обл. – 12.03.1631, Київ) – давньоукраїнський письменник, перекладач, церковно-релігійний діяч. Народився в Галичині в шляхетській родині. Спочатку навчався у Львівській братській...
- МАКАРОВСЬКИЙ МИХАЙЛО МАКАРОВСЬКИЙ МИХАЙЛО (1773 – 20.09.1846, м. Гадяч, тепер Полтавської обл.) – поет. Походив з родини флотського священика. Закінчив Полтавську, духовну семінарію. Працював учителем Гадяцької повітової школи. У 40-х роках написав поеми “Наталя, або Дві долі...
- СИМОН СИМОН (р. нар. невід. – 22.05.1226) – давньоукраїнський агіограф. Один із авторів Києво-Печерського патерика. Був ченцем Києво-Печерського монастиря, згодом (імовірно, з 1197 р.) – ігуменом Рождественського монастиря у Владимирі й духівником великої княгині, дружини Всеволода...
- КАРПОВИЧ ЛОНГИН КАРПОВИЧ ЛОНГИН (в чернецтві Леонтій; бл. 1580-1620) – українсько-білоруський церковно-релігійний діяч, перекладач, автор слів. Народився у шляхетській православній родині поблизу Пінська. Проживав у Вільно. Освіту здобув в Острозькій школі на Волині. У січні 1609 р....
- ПОЛІКАРП ПОЛІКАРП (кінець XII – перша половина XIII ст.) – давньоукраїнський агіограф. Один із авторів Києво-Печерського патерика. Був ченцем Києво-Печерської лаври, протягом певного часу – ігуменом у київському монастирі св. Косми й Даміяна. Мріяв про єпископську...
- ЛЯСКОРОНСЬКИЙ СИЛЬВЕСТР ЛЯСКОРОНСЬКИЙ СИЛЬВЕСТР (р. нар. невід. – 19.05.1754, Київ) – культурно-освітній діяч, письменник першої половини XVIII ст. По закінченні курсу навчання в Києво-Могилянській академії залишився в ній учителем. З 1734 р. почергово викладав граматику (два роки),...
- СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН (р. і м. нар. невід. – 1772 р., м. Київ) – церковний та освітній діяч. Навчався в Києво-Могилянській академії, де його вчителем був Симон Тодорський. У 1745 р. – професор поетики, а...
- КАЛЬНО ФОЙСЬКИЙ АФАНАСІЙ (рр. нар. і см. – невід.) – давньоукраїнський письменник. Був ченцем Києво-Печерської лаври; на думку деяких дослідників, навчався в Києво-Братському училищі. Належав до книжників, що гуртувалися навколо Петра Могили. 1638 р. видав польською мовою книгу...
- ЗЕМКА ТАРАСІЙ ЗЕМКА ТАРАСІЙ (2-га пол. XVI ст. – 13.09.1632, Київ) – громадський, освітній і церковний діяч, поет, перекладач і друкар. Ймовірно, був дидаскалом Львівської братської школи, брав участь у діяльності гуртка Гедеона Балабана. У 1615 р....
- МУЖИЛОВСЬКИЙ АНДРІЙ МУЖИЛОВСЬКИЙ АНДРІЙ (рр. нар і см. невід.) – письменник, церковно-релігійний діяч. Деякий час був слуцьким протоієреєм, з 1631 р. – ієромонах Києво-Печерського монастиря. Один з ініціаторів Київського собору 1628 р. Автор полемічного твору польською мовою...
- ВІТАЛІЙ З ДУБНА ВІТАЛІЙ З ДУБНА (2-га пол. XVI ст. – бл. 1640, м. Дубно, тепер Рівненської обл.) – поет, філософ, релігійний діяч. Був високоосвіченою людиною, знав грецьку й латинську мови. На початку XVII ст. – один із...
- БУТОВИЧ ГРИГОРІЙ БУТОВИЧ ГРИГОРІЙ (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський поет першої половини XVII ст. У 1642 р. був студентом Замойської академії. Цього ж року видав у Львові віршований панегірик Львівському єпископу Арсенію Желиборському “Єводія або...
- КНЯГИНИЦЬКИЙ ІОВ КНЯГИНИЦЬКИЙ ІОВ (світське ім’я – Іван; Ієзекиїл, р. нар невід., м. Тисмениця, тепер Івано-Франківської обл. – 29.12.1621, Скит Минявський) – давньоукраїнський церковно-релігійний діяч, письменник. Народився в заможній родині, освіту здобув в Уневському монастирі та Острозькому...
- ЩЕРБАЦЬКИЙ ГЕОРГІЙ ЩЕРБАЦЬКИЙ ГЕОРГІЙ (світське ім’я Григорій, р. нар. невід. – 18.08.1754, Москва) – письменник і культурно-освітній діяч XVIII ст. Закінчив курс Київської академії, з 1749 р. – її викладач (до того був ченцем Софійського собору у...
- ПЛЕТЕНЕЦЬКИЙ ЄЛИСЕЙ ПЛЕТЕНЕЦЬКИЙ ЄЛИСЕЙ (бл. 1554, с. Плетеничі, тепер Перемишлянського р-ну Львівської обл. – 29.10.1624, м. Київ) – церковний і культурний діяч, письменник. У 1595 р. став архімандритом Пінського Лещинського монастиря. З вересня 1599 р. – архімандрит...
- МИТУРА ОЛЕКСАНДР МИТУРА ОЛЕКСАНДР (кінець XVI – перша половина XVII ст.) – давньоукраїнський поет, видавець, культурний і освітній діяч. Належав до Києво-Печерського науково-літературного гуртка, який утворився на початку XVII ст. при Києво-Печерському монастирі. Тут довкола його архімандрита...
- Збірник Збірник – видання, яке охоплює ряд творів одного (авторський 3.) або кількох (колективний 3.) авторів. 3. літературно-художніх творів поділяються на альманах, антологію, хрестоматію. Поняття увів Г. Квітка-Основ’яненко у “Супліці до пана-іздателя”. Цей термін означає також...
- Трактат Трактат (лат. tractatus, від tractare – розглядати, досліджувати) – науково-теоретична праця, в якій аналізується складна проблема, всебічно аргументується нова концепція автора, особливо в епоху класицизму і Просвітництва. За строгою послідовністю викладу думок, способом їх аргументації...
- Києво-Печерський патерик Києво-Печерський патерик – пам’ятка києво-руської літератури XIII ст., збірник оповідань про ченців та заснування Києво-Печерської лаври. В основу К.-П. п. покладене листування владимирського єпископа Симона, який скаржився на звичаї Владимиро-Суздальського краю, поривався до Києва, та...
- КОНИСЬКИЙ ГРИГОРІЙ КОНИСЬКИЙ ГРИГОРІЙ (чернече ім’я Георгій; 20.11.1717, м. Ніжин – 13.02.1795, м. Могильов, Білорусь) – письменник, педагог, церковний і громадсько-культурний діяч. В 11 років Григорій став студентом Києво-Могилянської академії й завершив повний курс навчання 1743 р....
- ПОЧАЇВСБКИЙ ІОВ ПОЧАЇВСБКИЙ ІОВ (1551, Галицька земля – 28.10.1651, Почаїв, тепер Тернопільської обл.) – церковно-релігійний діяч, письменник. Народився в православній шляхетській родині. Десятирічним хлопцем став послушником Угорницького Спаського монастиря, в якому прийняв чернецтво. По досягненні повноліття висвячений...
- Мова Мова – самобутня система звукових знаків, основа духотворчого життя етносу, нації, людства. Виконує важливі комунікативні, соціативні, пізнавальні, оцінні, волютативні, емотивні, естетичні функції, не зводячись до жодної з них зокрема, оскільки зосереджує в собі універсальні ознаки....
- Ізмарагд “Ізмарагд” (грецьк. smаragdos – смарагд) – літературний збірник творів релігійно-дидактичного змісту; склався у XIII-XIV ст. у Київській Русі, поширювався у списках серед східних слов’ян до XVIII ст. Кожна з відомих трьох редакцій включає до 100...
- РАДИВИЛОВСЬКИЙ АНТОНІЙ РАДИВИЛОВСЬКИЙ АНТОНІЙ (р. нар. невід. – 10.12.1688, Київ) – письменник і церковний діяч. Народився, ймовірно, на Чернігівщині. Навчався в Києво-Могилянській колегії. Вважають, що 1656 р. виголосив слово на посвяту І. Гізеля в архімандрити. З 1671...
- Записки наукового товариства імені Шевченка “Записки наукового товариства імені Шевченка”, або “ЗНТШ” – унікальні видання Наукового товариства імені Шевченка у : Львові, з 1897 – орган його історико-філософської та філологічної секцій. Вийшло всього 155 томів за редакцією Ю. Целевича, О....