Гонкурівська академія
Гонкурівська академія – французька академія, заснована 1896 за заповітом та на кошти письменника Е. Гонкура. Десять авторитетних діячів Г. а. щорічно з 1903 присуджують Гонкурівську премію, одну з найбільших та престижних літературних нагород у Франції, за написання роману.





Гонкурівська академія
твір відповідальність
Related posts:
- Перехресне римування Перехресне римування – римування у чотиривірші (катрені), коли перший рядок римується з третім, а другий – з четвертим за схемою: абаб. Приклад П. р. – вірш П. Гірника про Т. Шевченка: Не каявся. Писав у...
- ГОНКУР, Едмон (1822 – 1896) ГОНКУР, Едмон (Goncourt, Edmondge – 26.05.1822, Нансі – 19.07.1896, Шанпросе) і Жуль (Jules – 17.12.1830, Париж – 20.06.1870, там само) – французькі письменники. Походили зі середовища провінційного дворянства. Батько братів Гонкур, офіцер...
- КАРПОВИЧ ЛОНГИН КАРПОВИЧ ЛОНГИН (в чернецтві Леонтій; бл. 1580-1620) – українсько-білоруський церковно-релігійний діяч, перекладач, автор слів. Народився у шляхетській православній родині поблизу Пінська. Проживав у Вільно. Освіту здобув в Острозькій школі на Волині. У січні 1609 р....
- УСТИЯНОВИЧ КОРНИЛО УСТИЯНОВИЧ КОРНИЛО (1839, с. Вовків, тепер Пустомитівського р-ну Львівської обл. – 22.07.1903, с. Довге, тепер Стрнйського р-ну Львівської обл.) – письменник, художник, громадський діяч. Старший син М. Устияновича. Навчався у Віденській академії образотворчих мистецтв (1858-1863)....
- ДОРОФЕЙОВИЧ ГАВРИЛО ДОРОФЕЙОВИЧ ГАВРИЛО (р. нар. невід. – після 1624) – давньоукраїнський поет, перекладач, освітній діяч. Освіту здобув у Константинополі та Острозькій академії. Належав до членів Ставропігійського братства у Львові, але 1601 р. був тимчасово виключений з...
- Абревіатура Абревіатура (італ. abbreviatura від лат. abbrevio – скорочую) – скорочення слова чи словосполучення, вживане в усному та писемному мовленні (мо’- замість може, і т. п. – і таке подібне тощо). Абревіатура вказує і на слово,...
- Перемишлянин “Перемишлянин” – календар-альманах, який, починаючи з 1850 до кінця 60-х, майже щорічно видавав директор Перемишльської друкарні Я. Досновський за редакцією А. Добрянського, Б. Дідицького та ін.. Перший випуск “П.” містив кілька уривків з “Истории Малороссии”...
- Герасим’юк Василь Дмитрович Герасим’юк Василь Дмитрович народився 18 серпня 1956 року в м. Караганді (Казахстан) у родині репресованих, яка того ж року повернулася в Карпати. З 1973 р. живе у Києві. Закінчив філологічний факультет Київського університету імені Т....
- ОВСЕНЬ (АВСЕНЬ, ГОВСЕНЬ, ОКСЕНЬ, ОСІНЬ, УСЕНЬ) ОВСЕНЬ (АВСЕНЬ, ГОВСЕНЬ, ОКСЕНЬ, ОСІНЬ, УСЕНЬ) – один з найбільших богів давньоукраїнського пантеону, бог поліття й осені, щедрого врожаю й статків. Зображувався у вигляді вершника на коні з плодами в руках та в мішку. Свято...
- Соціальне замовлення Соціальне замовлення – у соціологічному літературознавстві – відповідність твору письменника панівній ідеологи, груповій експектації (очікуванню). У механізмі реалізації С. з. можна розрізнити такі ланки: 1) орієнтація письменника на смаки читачів і свідоме конструювання твору на...
- ГРІНЧЕНКО НАСТЯ ГРІНЧЕНКО НАСТЯ (псевд. – Гаєнко Н., Сагайдачна Настя, Наталка та ін.; 25.12.1884, с. Нижня Сироватка, тепер Сумської обл. – 14.10.1908, Київ). Дочка Б. та М. Грінченків. Навчалася у Львівському університеті (1905-1907). Вела пропагандистську діяльність серед...
- КЛІРИК ОСТРОЗЬКИЙ КЛІРИК ОСТРОЗЬКИЙ (рр. нар. і см. невід.) – анонімний давньоукраїнський письменник – полеміст, один із діячів Острозького літературно-освітнього гуртка. Написав дві відповіді на послання уніатського церковного діяча й полеміста І. Потія до князя К. Острозького...
- НАЛИВАЙКО ДЕМ’ЯН НАЛИВАЙКО ДЕМ’ЯН (р. нар. невід. – 1627, Острог) – поет, перекладач, один із визначних діячів Острозького культурно-освітнього центру. Брат відомого козацького ватажка Северина Наливайка. За свідченням деяких джерел, змалечку жив у містечку Гусятині в Західній...
- Життя літературне Життя літературне – сукупність суспільних явищ, що зумовлюють певну літературну епоху. Ж. л. охоплює всі суспільні Інституції літературної епохи, котрі є підгрунтям творчої діяльності й спілкування письменників, критиків, видавців, читачів. Ж. л. визначає рівень літературної...
- Барикада театру “Барикада театру” – літературно-художній часопис, видавався театром “Березіль” з жовтня 1923 по січень 1924 (Київ). Тут друкувалися не лише статті театральних діячів (Лесь Курбас, В. Василько, Й. Шевченко), а й письменників – Г. Шкурупія, М....
- Будителі Будителі (чеськ. buditel – той, хто пробуджує) – діячі чеського та словацького національно-визвольного руху кінця XVIII – початку XIX ст. (Й. Добровський, Ю. Палацький, П. Шафарик, В. Ганка, Я. Коллар та ін.), засновники ряду культурних...
- Правила правопису 1. Bживання апострофа 2. Написання прізвищ і географічних назв 3. Написання “НЕ” з дієприкметниками 4. Правопис прислівників 5. Правопис часток 6. Правопис часток “НЕ” і “НІ” 7. Правопис власних назв 8. Вживання м’якого знака 9....
- “Купую нагороди”. Твір на морально-етичну тему Ми, буваючи на ринку, звертаємо увагу на лотки з незвичайним оголошенням. Воно написане на невеликій картонці сіро-коричневого кольору. Саме оголошення звучить просто: “Купую нагороди”. Людина, яка сидить за цим лотком, непомітна, не впадає в око,...
- Класицизм як художній напрям у літературі XVІІ ст В освічених колах суспільства спочатку Франції, а згодом і інших країн Європи на початку XVІІ століття сформувався погляд, що, не зрікаю-чись католицької побожності, людина має плекати свою внутрішню свободу. Так народжувався класицизм – мистецтво героїчної...
- Генологія Генологія (грецьк. genos – рід і logos – вчення) – розділ у теорії літератури, присвячений дослідженню літературних жанрів (родів, видів). Термін Г. запропонований французьким ученим П. Ван Тіжем в 30-ті XX ст. і був впроваджений...
- Ліпограма Ліпограма (грецьк. lеіро – не вистачати та gramma – літера, риска, написання) – вірш, в якому бракує певного звука задля витворення особливого евфонічного ефекту. Таку функцію виконують асонанси та алітерації, вимагаючи від поета витонченого естетичного...
- Бібліофіл Бібліофіл (грецьк. biblion – книга і phileo – люблю) – знавець і збирач рідкісних і цінних видань. Поняття “філобібл” (книголюб) відоме вже з давньогрецьких творів І-ІІІ ст. Сучасна версія – “Б.” – з’явилася наприкінці VII...
- З потоку життя “З потоку життя” – літературно-художній альманах, упорядкований М. Коцюбинським та М. Чернявським. Вийшов 1905 в Херсоні. М. Коцюбинський у листі до Панаса Мирного від І0 лютого 1903 писав про задум упорядників: “Маємо на меті видати...
- Титульна сторінка НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім. О. О. ПОТЕБНІ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Схвалений Національною академією наук України, Міністерством освіти і науки України, Міністерством культури і мистецтв України КИЇВ НАУКОВА ДУМКА 2007 Український правопис /...
- Класицизм Класицизм – напрям у європейській літературі та мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI ст., а найбільшого розквіту досяг у Франції у XVII ст. Для класицизму характерна орієнтація на античну літературу, яка...
- БАЗЕН, Ерве (1911 – 1996) БАЗЕН, Ерве (Bazin, Herve; автонім: Жан П’єр Марі Ерве-Базен, – 17.04.1911, Анже – 17.02.1996, там само) – французький письменник, член Гонкурівської академії. Базен – внук відомого французького письменника-католика Рене Базена. Дитинство провів...
- Киса Киса (араб. – оповідання) – назва аналогічних до дастану фольклорних та літературних творів історико-героїчного або любовно-пригодницького змісту, що їх читали на майданах професійні читці – кисахани....
- Жива газета Жива газета – читання з естради або імпровізованої сцени літературних творів: поезії, новел, гуморесок, фейлетонів, статей на актуальні теми тощо. Поширювалась у першій половині 20-х XX ст. “гартівцями”, авангардистами, “плужанами”та ін....
- Аристофанів рядок Аристофанів рядок – в античному віршуванні – силабо-метричний двоскладовий віршовий рядок на десять мор, який, очевидно, розвинувся з гліконівського. Самостійно не вживався, траплявся в пісенних частинах комедій Аристофана....
- ІСТОРІОГРАФІЯ ЛІТЕРАТУРНА Історіографія літературна (від грец. ιστορία – розповідь про минуле і γράφω – пишу) – допоміжна літературознавча дисципліна, яка займається дослідженням історії розвитку та нагромадження знань з основних літературознавчих дисциплін – теорії літератури, історії літератури й...