Герой нашого часу характеристика образу Віри

Віра – персонаж повести “Княжна Мери”, світська пані, коханка Печорина. Віра грає помітну роль в сюжеті повісті, беручи участь в двох “любовних трикутниках” . З одного боку, завдяки стосункам Печорина з В. і її роздумам пояснюється, чому Печорин, “не стараючись”, здатний непереможно володарювати над жіночим серцем, а з іншої – В. представляє інший, в порівнянні з Мери, тип світської жінки.

Уперше про В. згадує доктор Вернер, розповідаючи Печорину про нових мешканців Кавказьких вод : “якась пані з новоприїжджих, родичка

княгині по чоловікові, дуже гарненька, але дуже, здається, хвора… середнього зросту, блондинка, з правильними рисами, колір обличчя сухотний, а на правій щоці чорна родимка: її обличчя мене уразило своєю виразністю”. З подальшого оповідання вияснюється передісторія стосунків Печорина і В. : вона була коханкою Печорина, і ця давня любов залишила незгладимий слід в душі героя. Тепер В. хвора.

Юна княжна Мери і В. дані як різні полюсы життя – розквіту і згасання. Проте якщо повітря Кисловодська на короткий час повернуло В. “колір обличчя і сили”, то щоки Мери у кінці повісті покриваються “хворобливим рум’янцем”,

тією ж ознакою страждань, друк яких лежить і на обличчі В. Хоча Печорин дає обом жінкам хвилинне пожвавлення і блаженство любові, романи з ним однаково згубні для обох. Різниця тільки в тому, що В.

Була улюблена Печориным і звиклася зі своїм стражданням, а Мери, що полюбила героя, але не кохана їм, вступила в небезпечну зону душевної кризи.

В. розповідає Печорину, що вона у шлюбі. Її чоловік хром, багатий і обтяжений хворобами. В. вийшла за нього, зрозуміло, не люблячи. Вона пожертвувала собою заради сина і дорожить своєю репутацією – знову-таки не із-за себе.

Умовляючи Печорина познайомитися з Лиговскими, щоб частіше його бачити, В. не підозрює про інтригу з Мери, замысленной героєм, а коли дізнається, мучиться ревнощами.

Наївні спроби втаїти роман з Печориным врешті-решт не рятують В., і вона мимоволі видає себе, у всьому признаючись чоловікові. Знову принісши себе в жертву бажанню Печорина бути коханим , тепер вона просить тільки одного – щоб Печорин не полюбив Мери і не одружився на ній.

Лише втративши В., Печорин усвідомлює, що саме вона несла в собі ту любов, яку він жадібно шукав, і ця любов загинула, бо він виснажував душу В., не наповнюючи її своїм почуттям. Та все ж останнє прохання В. Печорин виконав, хоча це і коштувало йому великої праці, – не полюбив Мери і не одружився на ній.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...


Герой нашого часу характеристика образу Віри
власне висловлювання чи легко бути білою вороною