Героїчний епос народів. Історична довідка

Розміщено від Tvіr в Вторник 25 мая

Отже, ІV століття нової ери, Західна Європа. Небосхилом колись могутньої Римської імперії поповзли хмари, одна тяжча за іншу. Начебто зовні все було як завжди: Рим розкошував, легіонери підтримували порядок на величезних територіях, заселених підкореними племенами, а у “вічному йісті” знать, та й плебс, поводились так, ніби дожива”ли останні деньочки: одне за одним організовувалися криваві, “нерволоскотні” видовища, відбувалися “за оргією оргія” – у повітрі пахло смертю…

А у 395

році відбувся дуже важливий для народів Європи та й усього світу поділ Римської імперії на Західну Римську імперію та Східну Римську імперію . Цікаво,

Дуже цікаво й дуже по-різному склалася їх доля..

Читаючи західноєвропейські літературні твори, слухаючи абсолютно не пов’язані з літературою радіо – та телепередачі, можна поставити собі запитання: за що нинішня західноєвропейська цивілізація так не любить Візантію і, взагалі, Азію? Коли потрібно було негативно охарактеризувати, скажімо, Сталіна, казали – “підступний кремлівський візантієць”. А порівняння переможної Червоної Армії у 1945 році з полчищами

гуннів?.

Що ж нащадки колишнього західного шматка Римської імперії стосовно її східної частини компенсують?

По-перше, давайте порівняємо сам термін існування західної та східної “ДІЛЯНОК” колишньої Римської імперії, відповідно 81 рік і 1058 років . І майже весь Цей час Візантія, спадкоємиця Риму, диктувала Західній Європі правила гри.

До того ж, у Західній Європі, ЯК уже відзначалося, майже перервалася, а подекуди таки перервалася “нитка часів”. VІ століття – час найпохмурішого занепаду Західної Європи і найбільшого розквіту Візантії. Зараз тільки й мови, що про надзвичайно велику роль Ренесану, епохи Відродження у європейській і всесвітній культурі, і взагалі у розвиткові людства.

Що ж відроджували західноєвропейські діячі культури? Античну греко-римську культуру, гума-~ ністичний ідеал гармонійно розвиненої людини. А чи вам відомо, звідки виник сам термін “відродження”? Мало хто знає, що первісно “відроджували” давно забуту давньогрецьку мову.

Адже, лише опанувавши її, можна було прочитати те, що збереглося від давньогрецької літератури. А от у Візантії давньогрецької не забували. І твори давньогрецьких класиків там читали постійно. В оригіналі! Отож, те, що Західна Європа відроджувала, у Візантії було ЖИВИМ.

Можна лише уявити, як ця, від античності успадкована культура повинна була дратувати безграмотних західноєвропейських баронів і корольків-феодалів. А от хто заздрив смертельно – так це католицький Рим, Ще б пак, втратити такий ласий шматок, як Візантія. З якого б дива тим рицарям збиратися у хрестові походи, якби їх не забезпечили:

А) ідеологічно – Рим, папське благословення; б) фінансово – головним чином венеційські купці, “бізнесмени”, яким Царград давно заважав торгувати так, як їм того хотілося.

Ще один досить відомий факт; київські князівни, які навчали сво х чоловіків – західноєвропейських королів – грамоти, тобто були освіченими. А звідки ж та освіченість у слов’ян? Та од тієї ж Візантії!

Так який кордон слов’янських володінь: із Західною Європою чи з Візантією”-перетнули святі Кирило і Мефодій, ті, хто навчив слов’ян писати й читати? Звичайно, кордон із Візантією. І, нарешті, недаремно наші пращури обрали серед багатьох релігій світу саме християнство, і головне – візантійський, царградський, православний обряд? Бачите, як вийшло: у той час, коли Західна Європа не могла похвалитися не лише особливим розумом , а й м’язами, Візантія мала і перше , й друге.

Та й “шлях із варяг у греки” проходив саме через Київську Русь…

Отже, Західна Римська імперія проіснувала недовго – лише 81 рік. Але головну свою функцію виконати вона встигла. А було це так.” За лісами, за горами, якщо конкретніше – то за Уральськими горами, визрівала страшенна для Західної Римської імперії небезпека – об’єднувалися племена угрів, сарматів і головне – тюркомовних хунну, яких зараз знають як гуннів.

А через два роки помер ватажок гуннів – Аттила. Але як Аттила помер! На ложі чарівної германської дівчини Хільдіко у першу шлюбну ніч, надмірно захопившись дарами Бахуса, від крововиливу у мозок. Після смерті Аттили його величезна різноплемінна імперія розпалася. То чи могли германські народи пройти повз такий факт, не поклавши його в основу безлічі фольклорних творів ? Звичайно ж, ні.

Серед Германських народів з’явилася така версія цієї події: патріотка Хільдіко хитрощами Й ЖІНОЧОЮ принадністю заманила страшного гунна Аттилу до себе на ложе та там його і вбила. Ви помітили схожі мотиви: філістимлянка Даліла – українка Роксолана – германка Хільдіко. Народи у своїй фантазії шукали захисту від ворогів. Але не всі виводили своїми захисниками Жінок. Якщо у країни є достойні захисники , жінці цієї країни, вибачте, не обов’язково лягати у постіль до чужинця, шоб таким чином боротися за свій рід.

Звичайно ж, сказане аж ніякою мірою не принижує ЧЄСНОТ самих жінок, які боролися з чужинцями, зовсім навпаки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...


Героїчний епос народів. Історична довідка
твір осінній краєвид