Філософсько-символічний підтекст сюжету повісті Е. Гемінгвея “Старий і море”

“Старий і море”- один із найкращих творів світової літератури, відомий саме завдяки глибині філософської думки, тому філософському підтексту, який робить повість необхідною для розуміння життя. Тому й не дивно, що саме після виходу в світ цієї повісті Гемінгвей був відзначений Нобелівською премією. Що ж таїть у собі простий сюжет? За скупою сюжетною дією розкриваються величні істини.

Одна з них – стосунки людини і природи. Природа вічна, велична, часом грізна постає в образах-символах моря, риби, левів у сні Сантьяго. Природа гармонійна,

позбавлена суєти, зовсім не так, як людина.

Тоді як же боротьба? Чи не протирічить прагненню гармонії боротьба Сантьяго і риби? Риба – частина природа, а людина – символ чогось стороннього, зовнішнього. Може, тому природа й не віддає людині свого.

Але людина приречена боротися. Змушена, тому що має просто вижити і довести всім і собі, що може бути переможцем. Тому старий змагається з морем, з рибою – з цілим світом, що ставиться вороже до людини. Це все символи тих сил, з якими змушена боротися людина все життя. Не випадково ж ще в молодості його майбутні роки уявлялися Сантьяго як могутні молоді леви.

Ті

ж леви насняться йому після пригоди з рибою, коли він спатиме і його сон берегтиме хлопчик. Тільки тепер він ніби мислить тих левів як майбутні роки юного хлопчика, якому ще тільки належить зустрітися з морем, рибою – силами Природи і самого життя. Свого часу Гемінгвей сказав: “Я намагався дати справжнього старого і справжнього хлопчика, справжнє море, і справжню рибу, і справжніх акул. І якщо мені вдалося це зробити достатньо добре й правдиво, вони, звичайно, можуть тлумачитися по-різному”.

Мабуть, у цьому і полягає глибокий філософський смисл повісті: кожен побачить у ній своє, відкриє світ через його образи для себе.