Філософські проблеми у романі Л. М. Толстого “Війна і мир”

Війна і мир” була написана в 60-і роки XІX століття. Уряд Олександра І скасував кріпосне право, але не дав селянам землі, вони бунтували. Росія і Захід, історичні долі Росії і її народу – це були самі злободенні питання часу. Вони постійно хвилювали Толстого.

Толстой завжди був проти революції, але сподівався шляхом освіти, реформ, конституцій влаштувати ідеальний соціальний лад. “Війна і мир” – один із самих чудових добутків літератури. Роки роботи над романом – це час напруженої праці письменника. Творчі пошуки Толстого завжди

були пов’язані з життям.

Роман замислювався як грандіозне дослідження піввікової історії Росії в її гострих зіткненнях і зіставленнях з Європою, як збагнення національного характеру російського народу і усього його життя.

У романі поставлені психологічні, соціальні, історичні, моральні проблеми, говориться про щирий і помилковий патріотизм, про роль особистості в історії, про національне достоїнство російського народу, про дворянство, у романі діють понад двісті історичних осіб. Представляючи події з людської, моральної сторони, письменник нерідко проникав і в їх справжню історичну сутність. Наполеон

претендував на велику роль в історії, розраховував творити історію, підкоряючи її власній волі. Толстой говорить, що він деспот не тільки по положенню, але й по переконанню. Він розвінчує його велич. “Немає величі там, де немає простоти, добра і правди”, – писав Толстой.

В “Війні і мирі”, цьому романі-дослідженні, величезна роль приділялася картині характерів і дій. Він відтворює щиросердечні переживання різних людей того часу, їх духовні устремління. Кращими представниками дворянства є П’єр Безухов й Андрій Болконський.

Вони обидва прагнуть до розумного устрою суспільства, обидва жадають правди. В остаточному підсумку вони доходять до звернення до народу, до свідомості необхідності служити йому, злитися з ним, заперечують всі форми лібералізму. Характерно, що взагалі дворянська культура того часу представлена у романі переважно цими розумовими і моральними шуканнями “утворених меншостей”. Внутрішній світ людини, дослідження душі – от одна з філософських проблем, що хвилюють Толстого.

У Толстого свій власний погляд на історію. Філософські міркування в його романі – це його думки, його думи, його світогляд, його поняття життя.

Одна з важливих проблем “Війни і миру” – це співвідношення особистості і суспільства, керівника і маси, життя приватне і життя історичне. Толстой заперечував хоч скільки-небудь значну роль особистості в історії. Він відмовлявся визнати силою, що керує історичним розвитком людства яку б те не було “ідею”, а також бажання або владу окремих, нехай навіть і “великих” історичних діячів. Він говорив, що все вирішує “дух війська”, затверджував, що існують закони, які керують подіями.

Ці закони невідомі людям. Одна з філософських проблем роману – це питання про волю і необхідність. По-своєму та оригінально вирішує Толстой це питання.

Він говорить, що воля людини, історичного діяча – гадана, людина вільна лише в тім, щоб не йти всупереч подіям, не нав’язувати їм свою волю, а просто відповідати історії, мінятися, рости й таким шляхом впливати на її хід. Глибока думка Толстого про те, що людина тим менш вільна, чим ближче вона поставлена до влади. У своїх філолофсько-історичних поглядах Толстой був близький Герцену.

Роман названий “Війна і мир”.

Зміст назви: мир заперечує війну. Мир – це праця і щастя, війна – це роз’єднання людей, руйнування, смерть і горе. Тема твору дуже важка, скоріше вона годиться для випускників інституту філологічного факультету або аспірантів, які займаються дослідженнями творчості Толстого. Я недостатньо повно відбила у своєму творі всі філософські проблеми чотиритомного роману “Війна і мир”, так це й зрозуміло: не можна на двох аркушах умістити усі думки Толстого, він же геній, але головного я постаралася торкнутися. Можна було б ще додати те, як вирішує Толстой питання про роль жінки в суспільстві.

Він негативно ставився до емансипації жінки. Якщо Тургенєв, Чернишевський жінку розглядали в іншому аспекті, то Толстой вважає, що для жінки головне – домівка. Тому Наташа Ростова просто мати й дружина наприкінці роману.

А шкода! Вона ж була не просто дівчиною, а обдарованою людиною, що випромінює тепло і світло, вона чудово співала.

У цій позиції я з Толстим не згодна, тому що розумній жінці мало бути просто домашньою “гускою”, їй однаково хочеться більшого. І якщо у Наташі був багатий духовний світ, то куди ж він подівся, пішов у домашній побут? У цьому Толстой – консерватор. Мало він написав і про важке положення кріпосного селянства, усього кілька сторінок на всю величезну епопею. Сцена богучаровського бунту – єдиний яскравий епізод цього плану.

Я думаю, що Л. М. Толстой це відбив би в іншому романі – “Декабристи”, будь цей задум здійснений.




Філософські проблеми у романі Л. М. Толстого “Війна і мир”


діалог на тему нет 30 реплік
Філософські проблеми у романі Л. М. Толстого “Війна і мир”