Есхатологія
Есхатологія (грецьк. eschatos – останній, кінцевий і logos – слово, вчення) – складова частина будь-якої релігії, що сягає корінням глибокої давнини. Есхатологічна література – літературні твори, написані під впливом вчення про кінець світу і потойбічне життя людини. Цікавим і характерним для давнього українського письменства є есхатологічний апокриф “Ходіння Богородиці по муках”. Уже з XII ст. він увібрав елементи нашого побуту. Відомо на українському грунті щонайменше три редакції цього твору: Мотиви знайшли відбиток у давньому українському письменстві, фольклорі, у І. Котляревського (“Енеїда”), Т. Шевченка (“Марія”), С. Руданського (“Байки світовії”), І. Франка (“Мойсей”), поезіях пізніх символістів, Юрія Клена, О. Стефановича, І. Драча та ін.





Есхатологія
характеристика анастазі де ресто
Related posts:
- Аксіологія Аксіологія (грецьк. ахіа – цінність і logos – вчення) – в літературознавстві і мистецтвознавстві – вчення про художні цінності. На основі розуміння природи художніх цінностей літературознавці розробляють теорію літературної критики, сприймання та інтерпретації творів літератури,...
- Балада “Вільшаний король” та її повчальний зміст Жанр твору. . Наприклад, “Вільшаний король” поєднує у собі елементи містичного та реатьного, має чіткий сюжет, ідею.) Запозичені мотиви. Сюжет. Поетика. ідея балади Й. В. Гете “Вільшаний король” га її філософсько-моратьне значення....
- Ізоляціонізм Ізоляціонізм (англ. isolationism, від фр. isolation – роз’єднання, відокремлення) – широкий суспільний рух, що виник у США наприкінці XIX ст. на основі ідеї невтручання у суспільно-політичні процеси поза американським континентом; загальна назва естетичних концепцій, які...
- Києво-Печерський патерик Києво-Печерський патерик – пам’ятка києво-руської літератури XIII ст., збірник оповідань про ченців та заснування Києво-Печерської лаври. В основу К.-П. п. покладене листування владимирського єпископа Симона, який скаржився на звичаї Владимиро-Суздальського краю, поривався до Києва, та...
- Гедонізм Гедонізм (грецьк. hidone – насолода)- філософсько-етичне вчення, за яким насолода є найвищим благом, сенсом життя. Г. став наслідком довільного тлумачення вчення Епікура, який стверджував, що щастям для людини є її задоволення від відсутності страждань. У...
- Авторський коментар Авторський коментар – тлумачення автором певних слів, фрагментів чи сюжетних ліній свого твору у вигляді приміток та пояснень. Наприклад, Юрій Клен коментував деякі поезії своєї збірки “Каравели” (Прага, 1943), розкриваючи історію їх написання (“Кортес”, “Вікінги”,...
- Осуд бездуховності й егоїзму в повісті “Кайдашева сім”я” Нечуя – Левицького В історії української реалістичної літератури творчість Івана Семеновича Нечуя-Левицького займає визначне місце. Відомо, що широкий розвиток художньої прози і, зокрема, великих епічних жанрів – повісті й роману – є важливим етапом формування національного мистецтва слова....
- Генологія Генологія (грецьк. genos – рід і logos – вчення) – розділ у теорії літератури, присвячений дослідженню літературних жанрів (родів, видів). Термін Г. запропонований французьким ученим П. Ван Тіжем в 30-ті XX ст. і був впроваджений...
- Космізм Космізм (грецьк. kosmos – всесвіт) – художнє відображення в літературі тем, мотивів, безпосередньо пов’язаних із уявленнями людини про космічну сферу. В українському фольклорі побутують твори про походження землі, неба і появу людини. Це вже помітно...
- Кудлик Роман Роман Михайлович Кудлик – народився в сім’ї службовця. 1945 переїхав із рідними до Дрогобича. 1958 закінчив середню школу в Дрогобичі. Працював електриком на нафтопереробному заводі, в редакції районної газети “Ленінський шлях” (місто Комарне Львівської області)....
- Буслаев і росіяни казки З 40-х років ХІХ століття починається діяльність Ф. І. Буслаєва . Діяльність ця охоплювала всі сфери народної творчості та об’єднувала їх єдиним науковим світоглядом. Казка, слід сказати, може бути вихоплена із усієї його системи та...
- Любов до народної пісні в поезії “Пісні” Лірика Максима Рильського зросла на благодатному Грунті народної творчості, зокрема, піснях. Поезії майстра слова підкорюють щирістю й добротою, любов’ю до надбань рідного народу. Вірш “Пісні” – гімн талановитому українському народу – створювачу надзвичайного скарбу, який...
- Народна творчість Народна творчість – сукупність творчої діяльності народу, яка виявляється у різних видах мистецтва: в усній словесній поезії, музичних вокально-інструментальних творах, танцях, хороводах, сценічній грі, драмі, в народній архітектурі та найрозмаїтіших різновидах малярської, декоративно-ужиткової творчості –...
- ПОВІСТЬ ВРЕМ’ЯНИХ ЛІТ “ПОВІСТЬ ВРЕМ’ЯНИХ ЛІТ” – пам’ятка історіографії і літератури Київської Русі, найдавніше літописне зведення, укладене в Києві на початку XII ст., яке пізніше входило до складу всіх літописних зведень XIV – XVI ст. “Повість врем’яних літ”...
- Твір Любов до народної пісні в поезії М. Рильського “Пісні” Любов до народної пісні в поезії М. Рильського “Пісні” Лірика Максима Рильського зросла на благодатному грунті народної творчості, зокрема, піснях. Поезії майстра слова підкорюють щирістю й добритою, любов’ю до надбань рідного народу. Вірш “Пісні” –...
- Рецептивна поетика Рецептивна поетика – розуміння поетики на засадах рецептивної естетики, згідно з якими всі зображально-виражальні художні засоби, елементи структури твору проектуються на реципієнта: є фізичною основою сприйняття, збуджують емоції читача, підтримують і динамізують його увагу, врешті-решт...
- Ритміка Ритміка (грецьк. rhythmikos – мірний, рівномірний) – вчення про ритм. Цей термін у віршознавстві вживається у двох значеннях: лад ритму певного віршового твору чи сукупності творів; розділ віршознавства, спрямований на вивчення Р. у різних системах...
- КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – П. КУЛІШ, МАРКО ВОВЧОК 9 КЛАС УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ П. КУЛІШ, МАРКО ВОВЧОК КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ До творчості П. Куліша, Марка Вовчка 1.Що вам відомо про поетичний доробок П. Куліша? Пантелеймон Куліш – автор п’яти...
- Антропологізм Антропологізм (грецьк. anthropos – людина, logismos – судження) – філософське вчення, згідно з яким поняття “людина” є центральною світоглядною категорією, з допомогою якої можна пояснити сутність природи і суспільства. Розроблялося філософами на “матеріалістичній” основі (К.-А....
- ПАНЕГІРИК Панегірик (від грец. πανηγυρικόζ) – урочиста похвальна промова, яка виголошувалася на народних зборах. Панегірик звичайно присвячувався певним видатним особам, суспільним діячам, полководцям і т. д., вихваляв їхні діяння або ж славословив певні знаменні історичні події,...