Епод

Епод (грецьк. epodos, від ері – безпосереднє слідування за чимось, додавання до чогось та ode – пісня) – приспів, власне, другий вірш ямбічного двовірша, складений із триметра та диметра; згодом – ліричний твір в античній версифікації, складений із двовіршів однієї метричної системи, в якому довгі віршові рядки чергувалися з короткими. Наприклад, “Еподи” Горація у модернізованому перекладі М. Зерова:

Коли ж садами осінь пройде радісна.

Достиглим красна овочем, –

Яка утіха рвати груші щеплені

Або винові китиці.

Терміном “Е.” називалася також частина хорової партії, розташованої за строфою та антистрофою, наділеної власним ритмом, відмінним від ритму попередніх строф. Е. запроваджений в давньогрецьку поезію Стесіхором (кінець VII – початок VI ст. до н. е.), поширився в урочистій хоровій ліриці, у доробку Піндара, Вакхіліда, Юліана Єгиптянина та ін.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)


Епод


випробування головного героя в жага до життя
Епод