Емоції в літературі

Емоції в літературі (лат. emoveo – хвилюю, збуджую) – психічні стани, акти, які проявляються в свідомості людини у вигляді переживань, Чуттєвого збудження. Е. зумовлені ставленням людини до дійсності, відбивають її. Психологи розрізняють Е. як прості форми чуттєвого контакту з довкіллям (радість, втіха, сум, тривога і т. п.), а почуття – як складніші емоційно-смислові утворення, пов’язані з потребами особистості (кохання, патріотизм, гордість, естетична втіха). Літературознавця Е. і почуття цікавлять як духовні стани персонажів, оповідачів,

ліричних героїв, що втілюються відповідними зображально-виражальними засобами у структурі художнього твору. Психологізм як невід’ємна якість художнього освоєння дійсності включає в себе і емоційно-почуттєві грані духовного світу суб’єктів художнього вираження, тому стає об’єктом літературознавчого аналізу крізь призму тексту твору. Емоційні переживання є основою лірики, їх якісні різновиди, інтенсивність і суб’єктно-об’єктна спрямованість лежать в основі поділу лірики на жанри, визначають ритміко-інтонаційний лад віршової мови. Велику роль Е. відіграють у процесі естетичного сприймання твору:
вони збуджують уяву читача, підтримують увагу, динамізують читацьке зацікавлення, впливають на запам’ятовування твору. Отже, літературознавець, використовуючи здобутки психології, власну емоційність, визначає місце, питому вагу і роль Е. в процесі виникнення художнього твору, у структурі літературно-художнього образу, в тексті твору і в процесі його сприймання та осмислення. Однак не всі письменники визнають потребу Е. в літературному творі, зокрема авангардисти (представники концептуального мистецтва), постструктуралісти (Ю. Тарнавський, Р. Бабовал та ін.).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

Емоції в літературі


кажуть що справжнє мистецтво вічне
Емоції в літературі