Думи мої, думи мої – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Скорочено

Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?.. Чом вас вітер не розвіяв

В степу, як пилину? Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину?.. Бо вас лихо на світ на сміх породило. Поливали сльози… чом не затопили, Не винесли в море, не розмили в полі?.. Не питали б люде, що в мене болить, Літає та кряче, А серденько соловейком Щебече та плаче Нишком – люди не побачать. То й не засміються… Не втирайте ж мої сльози, Нехай собі ллються.

Чуже поле поливають Щодня і щоночі, Поки, поки… не засиплють Чужим піском очі… Отаке-то…

А що робить? Журба не поможе. Хто ж сироті завидує – Карай того, боже!

Думи мої, думи мої,

Квіти мої, діти! Виростав вас, доглядав вас, – Де ж мені вас діти? В Україну ідіть, діти, В нашу Україну, Попідтинню сиротами, А я – тут загину.

Там найдете щиру правду, І слово ласкаве. Там найдете щире серце, А ще, може, й славу… Привітай, же, моя ненько, Моя Україно, Моїх діток нерозумних. Як свою дитину.

Коментар Свої вірші Т. Шевченко називав “думками”, “думами”. Будучи далеко від України, в холодному, похмурому Петербурзі, поет сумував за рідним краєм, вболівав за його долю, страждав від того, що

українці, а серед них і його рідні, знаходяться в панській неволі, терплять приниження та знущання. Шевченко хоче хоч словом підтримати і своїх земляків, нагадати їм про славні традиції козацької вольниці. Він став на захист жебраків, покриток, усіх тих, кого доля не милувала, і сподівався, що “найдеться дівоче серце, карі очі. Що заплачуть на сі думи”, тоді він буде щасливий. Своє палке слово, “квіти”, “діти” поет посилає на захист скривджених, на славу своєї неньки України: “В Україну ідіть, діти, В нашу Україну”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

Думи мої, думи мої – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Скорочено


головна думка казки міньба
Думи мої, думи мої – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Скорочено