Доля Олівера Твіста

“Пригоди Олівера Твіста” Ч. Діккенса – це роман про тяжкі життєві випробування дитини. Герой роману народився в робітному будинку, а факт цей не обіцяв йому нічого, крім знегод у житті.

Зображення робітного будинку, де народився Олівер, було дуже злободенною темою в літературі Англії 30-40-х років XІX ст. За законодавством 1834 року в робітних будинках Англії встановлювався такий режим, який перетворював їх у в’язниці: бідняка насильно розлучали з родиною та поступово доводили до повного отупіння. Не випадково робітники почали називати

робітні будинки “бастиліями для бідних”, нерідко віддаючи перевагу голодній смерті ув’язненню в робітному будинку.

Із перших сторінок роману Діккенс підкреслює, що в долі Олівера немає нічого незвичайного, такі речі трапляються щодня і скрізь. “Стара історія!” – вимовляє лікар, поглянувши на стоптані черевики вмираючої матері Олівера, на її руку, на якій не було обручки.

Письменник починає із зображення “щастя” свого героя: якщо б з’явився на світ Олівер не в робітному будинку, а опинився у турботливих руках ніжних доглядальниць, він просто не вижив би, тоді як відданий природі та

самому собі хлопець все ж видерся з кігтів смерті.

Новонароджений Олівер стає, наче річ, занумерованим та приєднаним до більшості таких, як і він. Діккенс малює виснажених, змарнілих, вічно голодних дітей, які позбавлені всіх радощів свого віку, багато з яких вмирають у дитинстві.

Будь-яка спроба, на думку вихователей, “протесту” жорстоко карається. Так, “непокірного” Олівера, якого вони вважають кандидатом у шибеники, за те, що він насмілився попросити добавки рідкої кашиці, піддають окремому ув’язненню та нещадно шмагають, а після цього намагаються віддати його спочатку сажотрусові, а потім трунареві, хоча їм добре відомо, наприклад, що сажотрус забив до смерті кількох хлопчиків.

У другій частині роману показані лихі пригоди молодого героя, який тікає від свого хазяїна до Лондона та потрапляє в лапи зграї злодіїв. І скупник краденого Фей-гін, і жорстокий грабіжник Сайкс, і зловісний “джентльмен” Монкс даремно намагаються змусити хлопця красти. Олівер виявляє твердість і відмовляється брати участь у злочинному промислі. Щасливий збіг обставин дозволяє йому піти від грабіжників і знайти притулок у старого добряги Браунлоу , а далі – у Рози Мейлі.

Нарешті, він знов потрапляє до містера Браунлоу, який стає його названим батьком.

Добрий містер Браунлоу виявляється першим, хто пожалів “кандидата у шибеники”, хто по-людськи поставився до нещасної дитини. І таке ставлення було віддячене самовідданою любов’ю нещасного хлопця-сироти до свого рятівника, Діккенс показує торжество доброти та любові над законами суспільства, де панує влада грошей.

Діккенс трохи ідеалізує свого героя. Олівер Твіст – жертва потворних соціальних умов життя, але разом з тим він, як і будь-який герой просвітницького роману, природжено добрий і ніякі лихі зовнішні впливи не чіпляються до нього. Як легко змивається з обличчя бруд, так безболісно вдається зберегти Оліверу в чистоті душу.

Зображуючи на останніх сторінках роману щасливе, хоча і з налітом деякого смутку життя Олівера, який, нарешті, знайшов свій дім та люблячу родину, Діккенс надає їй трохи романтичного забарвлення. Але це романтизм бажаного, в ньому втілюється гаряче прагнення письменника до торжества справедливості.

Соціальний роман Ч. Діккенса “Пригоди Олівера Твіста” дістав високу оцінку В. Г. Бєлінського, який писав на початку 40-х років XІX століття, що це “один із кращих творів” видатного англійського романіста.




Доля Олівера Твіста


випадок з життя твір
Доля Олівера Твіста