Дійсність та ідеал у поезії Шарля Бодлера

Французького поета Шарля Бодлера можна вважати романтиком життя. Тогочасна Франція здавалась йому нудним порожнім царством буржуа. Це поняття означало для поета не класову, а духовну категорію. Бодлер прагне змінити світ.

Збірка поезій “Квіти зла” – це духовні пошуки сучасної людини. Світ постає в образі моря. Зображуючи дійсність як “море засмічених улиць міських”, поет серцем лине до іншого моря – “де сяйва багато”. Не приймаючи прозаїчності буденного життя, він прагне повернути той загублений рай , в якому творець

жив у дитинстві:

Мій раю зелений, кохання дитяче Квітки й поцілунки, забави й пісні, І скрипка, що в сутінні тужить і плаче…

А може, рай-ідеал – десь у далеких екзотичних країнах. А ось як у поезії “Подорож” Бодлер змальовує дійсність. Це і тиран, і народ, “закоханий у панівний батіг”, декілька релігій, “що пнуться до небес і всі простерті ниць”, “усе наркозне зілля”, “що світу “нашого докладний інвентар”. І поет робить висновок: Цей світ, затиснутий у тоскні береги, Являє образ наш – сьогодні, завтра, завше.

Оазиси жахів серед пустель нудьги.

Поезія “Подорож” – це

своєрідна духовна подорож людства до безодні, від якої не може врятувати “жменька мудреців”, що “одбігли Долею гуртованих отар”.

Але, “блукаючи духом по місцині суворій”, поет зустрічає зраненого лебедя , що утік із клітки. Це величний “вигнанець-страдник”, який мріє “про чисту гладь ставів”. Це сам поет, що прагне ідеалу.

У поезії “Альбатрос” він постає в образі повітряного мандрівника – альбатроса. “Юрба несамовита” – цедійсність, і велетенський птах-поет може жити тільки “серед хмар”.

Отже, у своїх віршах Бодлер протиставляє дійсність ідеалу, визнає велику місію поета – врятувати світ своїм стражданням і величчю душі. Але неможливість досягти ідеалу на землі викликає в поета розчарування, і він впадає у відчай. Звідси також розуміння призначення поезії як засобу вирощування квітів зі зла, а також його чорна меланхолія і тотальний нігілізм. Поет не тільки не звертався до Бога за допомогою – він демонстративно нехтує ним і схиляється перед Сатаною. Водночас деякі риси стилю Бодлера суперечать романтизмові: ретельно виважена композиція і бездоганна форма поезії.

Не сприймає поет і романтичного розуміння природи як джерела оновлення почуттів або засобу захисту від цивілізації. Природа постає у Бодлера ворогом людини. Він шукає натхнення в “іншій природі” – штучній: у витворах мистецтва і людської праці.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)


Дійсність та ідеал у поезії Шарля Бодлера


посівальні пісні
Дійсність та ідеал у поезії Шарля Бодлера