Де житимуть у старості мої батьки?

Питання “Де житимуть у старості мої батьки?..” виникло у моїй голові давно, не в дитсадку звичайно, трохи пізніше, але й до сих пір не дає мені спокійно вдихнути свіже повітря… хоча, яке воно свіже, на процентів 70 складається з вихлопних газів та іншої отрути.

Навкруги сама туга. У країні хаос. Президент та інші, що на “Олімпі”, так би мовити, не можуть створити лад, одні сварки.

Хтось в когось вкрав корали, а хтось поцупив чи взяв у борг кларнет. От так і живемо.

Кажуть “Ми країна! Ми одна сім’я!”… Та де там одна сім’я.

Рідних так не дурять, та не обкрадають… Це ж не часи пригноблення і панства в світі.

Звичайно цьому аля “панству” легко живеться без квартир, будинків, але з віллами, котеджами, та ще й при цьому казати про те, що криза відступає вже. Пожили б вони в наших квартирах та на нашу зарплатню, подивились би й ми, які пісеньки лунали далі в світі.

На жаль, нічого не поробиш, одна людина не спроможна щось змінити, хоч і є повір’я в народі “хочеш щось змінити – почни з себе”, не в цьому випадку. Доки не буде справедливості в світі, доти й будемо ломити собі голови про житло, про новий день.

Ми маємо самі

піклуватися про себе та про своїх близьких. Не будьмо егоїстами. Життя закоротке, щоб забувати про свою сутність і про тих, хто називає нас донечками й синами, про тих, скільки б років їм не було, а будуть переживати за нас, як за п’ятирічних діточок, про тих, чиї імена звучатимуть в нашій душі довічно, про наших дорогих і любих Батьків.

Тож якби там не було, а краще в тісноті та з батьками, ніж у просторі на самоті.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

Де житимуть у старості мої батьки?


чи важко бути білою вороною
Де житимуть у старості мої батьки?