ДАШКЕВИЧ МИКОЛА
ДАШКЕВИЧ МИКОЛА (16.08.1852, с. Бежів, тепер Черняхівського р-ну Житомирської обл. – 02.02.1901, Київ) – літературознавець, історик, фольклорист.
Народився в сім’ї сільського священика. По закінченні з золотою медаллю Житомирської гімназії (1868) вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, який закінчив 1873 р. Ще під час навчання виявляв особливий інтерес до історії, надто давньої, що привело його до співпраці з тодішнім доцентом кафедри російської історії В. Антоновичем. За пропозицією останнього працював над темою “Княжение
Прекрасний знавець зарубіжних літератур, М. Дашкевич велику увагу приділяв вивченню історії народів Росії. Його захоплення періодом Данила Галицького поширилося з часом на дослідження Болоховської землі, про наслідки якого він доповідав на III Всеросійському археологічному з’їзді (1877), а пізніше видав друком (1884). Серед історичних праць привертають увагу “Заметки по истории Литовско-русского государства”, “Первая уния Руси с католичеством”, “Данные для древнерусской истории”.
Особливу роль у наукових дослідженнях Дашкевича-енциклопедиста відіграє україністика. Грунтовні знання української літератури зумовили глибину досліджень, переконливість, аргументованість висновків, зроблених на широкому тлі світової літератури. Насамперед це стосується його відгуку на “Очерки истории украинской литературы XIX в.” В. Петрова, в якому автор торкається важливих моментів розвитку літератури, напрямів, течій, творчості окремих письменників у контексті інших європейських літератур. Ця праця стала важливим кроком у розробці питань методики дослідження історико-літературного процесу, обгрунтованої ним лекції “Постепенное развитие науки истории литературы и современные ее задачи” (1877). Значний інтерес становили розвідки вченого про творчість А. Метлинського, В. Антоновича, О. Котляревського, а надто праці “Вопрос о лите – ратурном источнике украинской оперы И. П. Котляревского “Москаль-чарівник” (1893) та “Малорусские и другие бурлескные “Знеиды” (1893). В останні роки життя М. Дашкевич написав статті “Славяно-русский Троян и римский император Троян”, “Опит указаний литературных параллелей к плачу Ярославны в “Слове о полку Итореве”, “Несколько слов о Н. И. Костомарове и Ф. Достоевском”.
Любов’ю вченого до України була спричинена багаторічна праця над історією Південної Русі, тритомний рукопис якої так і не побачив світу за його життя. Велика роль М. Дашкевича у розвитку компаративістики в Україні. Глибока ерудиція, розроблена ним методика порівняльних вивчень дали змогу досліджувати явища в широкому контексті світової літератури. Це стосується української та російської літератур. Крім названих праць, це такі як “Романтика на Западе и в поезии Жуковского” (1883), “Мотив мировой поззии в творчестве Лєрмонтова”, “А Пушкин в ряду великих поетов того времени”, “Билины об Алеше Поповиче и о том, как не осталось на Руси богатырей” (1883), “Средневековая греко-славянская литература и ее отношение кзападноевропейской поззии” (1887). Етапною в порівняльному вивченні літератур стала фундаментальна праця М. Дашкевича “Древиекельтский зпос о короле Артуре и витязях Круглого Стола и былевые песни Киево-Галицкой Руси”, перший том якої, побудований на матеріалі іспанської, французької, скандинавських, візантійської, слов’янських літератур, побачив світ 1890 р. під назвою “Романтики Круглого стола в литературах и жизни Запада”.
Помітна діяльність М. Дашкевича в “Історичному товаристві Нестора-літописця”, секретарем якого вій був у 1878 – 1893 рр., організації “Чтений в историческом обществе Нестора-летописца”, а також у налагодженні лекційно-просвітительської роботи товариства. Зав, дяки його ініціативі був підготовлений і виданий товариством ювілейний “Гоголевский сборник”.
Блискучий лектор, людина, що володіла багатим фактологічним матеріалом, М. Дашкевич привніс чимало нового в розробку історико-літературних університетських курсів як теоретичних, так і практичних. Насамперед це стосується історії європейських літератур, утому числі російської та української.
Літ.: Флоринський Г. Д. Памяти Н. П. Дашкевича // Чтения в ист. о-ве Нестора-летописца. 1907. Кн. 20; Лобода А. М. Н. П. Дашкевич как историк литературы русской и малорусской // Там же; Каманин И. М. Важнейшие трудн Н. П. Дашкевича по южнорусской истории // Там же.
Л. Грицик
ДАШКЕВИЧ МИКОЛА
малюнок до оповідання як дихає верба
Related posts:
- ПЕТРОВ МИКОЛА ПЕТРОВ МИКОЛА (12.04.1840, с. Вознесенське, тепер Костромської обл., Росія – 20.06.1921, Київ) – літературознавець. За походженням росіянин, син сільського дяка. Навчався в Макар’євській бурсі, Костромській духовній семінарії. По закінченні Київської духовної академії (1865) викладав словесність...
- СУМЦОВ МИКОЛА СУМЦОВ МИКОЛА (18.04.1854, Петербург – 12.09.1922, Харків) – літературознавець, фольклорист, етнограф, історик культури, суспільний діяч. Народився в сім’ї нащадків української старшини. Закінчив Харківську гімназію та історико-філологічний факультет Харківського університету (1875). Прослухав курси лекцій з історії...
- Відрубність розвитку української літератури Відрубність розвитку української літератури – концепція своєрідності” української літератури, яка трактувалася як вияв етнопсихології українців. Передумови вчення про В. заклали М. Костомаров, В. Антонович, розвинули І. Нечуй-Левицький, О. Огоновський, обгрунтували М. Грушевський, Д. Чижевський. Ніхто...
- “Благословен той час великий, урочистий, як ти постав!” (Микола Вороний) – Микола Вороний (1871-1938) Підручник Українська література 10 клас ХХ Століття Її я славлю, і хвалю, І кожну їй хвилину Готов оддати без жалю. Мій друже, я Красу люблю… Як рідну Україну! (Микола Вороний) Микола Вороний – талановитий поет,...
- ПИПІН ОЛЕКСАНДР ПИПІН ОЛЕКСАНДР (06.04.1833, Саратов – 09.12.1904, Петербург) – російський історик літератури і фольклорист. О. Пипін – представник культурно-історичної школи у літературознавстві. Академік Петербурзької АН з 1896 р. Професор Петербурзького університету (з 1860), активний співробітник журналів...
- ЗАКРЕВСЬКИЙ МИКОЛА ЗАКРЕВСЬКИЙ МИКОЛА (псевд. – М. Шагінян; 21.06.1805, Київ – 10.08.1871, Москва) – історик, фольклорист, етнограф, археолог, лінгвіст. За походженням із полтавських дворян. Після пожежі в місті та смерті батька (1811) родина Закревських опинилася в скрутному...
- МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ – Микола Григорович Фітільов 13 грудня 1893 р. в селі Тростяниці (тепер Сумщина) в сім’ї вчителів народився Микола Григорович Фітільов. Навчався він у початковій школі, гімназії, з 6-го класу якої був виключений за участь у революційній організації. 1916 р....
- Микола Вороний як натхненник модернізму в Україні – Микола Вороний (1871-1938) Підручник Українська література 10 клас ХХ Століття Микола Вороний як натхненник модернізму в Україні Кінець XIX – початок XX століть – особливий період в історії української літератури. Поряд з панівною народницькою теорією з’являються нові, позначені...
- МАРКЕВИЧ МИКОЛА МАРКЕВИЧ МИКОЛА (Маркович; 07.02.1804, с. Дунаєць, тепер Глухівського р-ну Сумської обл. – 21.06.1860, с. Турівка, тепер Яготинського р-ну Київської обл.) – поет і перекладач, історик, етнограф, фольклорист, лексикограф, архівіст, музикант і композитор. Народився в сім’ї...
- ЦЕРТЕЛЄВ МИКОЛА ЦЕРТЕЛЄВ МИКОЛА (спр. нрізв. Церетелі; 1790, м. Хорол, тепер Полтавської обл. – 20.09.1869, м. Моршанськ, тепер Тамбовської обл.) – один із піонерів української фольклористики нової доби, видавець і дослідник народної поетичної творчості. Походив з грузинського...
- “Епохальна п’єса” (Микола Хвильовий) – Микола Куліш (1892-1937) Підручник Українська література 11 клас Українська література 1920-1930 років Микола Куліш (1892-1937) “Епохальна п’єса” (Микола Хвильовий) П’єсу “Мина Мазайло” вперше опублікували у журналі “Літературний ярмарок” (1929) і того ж року видали друком у Харкові окремою...
- “Поезія глибини і рівноваги” (Микола Зеров) – Микола Зеров (1890-1937) Підручник Українська література 11 клас Українська література 1920-1930 років Микола Зеров (1890-1937) Класична пластика, і контур строгий, І логіки залізна течія – Оце твоя, поезіє, дорога. (Микола Зеров) Микола Зеров – основоположник неокласичної школи поетів,...
- МИКОЛА ТРУБЛАЇНІ – Микола Петрович Трублаєвський У нарисі “Живий герой дітей” відома українська письменниця Оксана Іваненко розповіла про анкетування, проведене у 1930-ті роки серед читачів дитячих бібліотек. На запитання анкети “Ким ти хочеш бути?” один хлопчик відповів: “Миколою Трублаїні”. Чому ж...
- КОСТОМАРОВ МИКОЛА КОСТОМАРОВ МИКОЛА (псевд. – Ієремія Галка, Іван Богучаров; 16.05.1817, с. Юрасовка, тепер Воронезької обл., Росія – 18.04,1885, Петербург) – історик, письменник, літературознавець і критик, публіцист, філософ, етнограф, фольклорист, видавець, редактор, політичний і громадський діяч. М....
- Назустріч “Назустріч” – літературно-мистецький двотижневик газетного типу. Виходив у Львові протягом 1934-38 за редакцією М. Рудницького. Проголошував естетичний підхід до творення й оцінки мистецьких явищ. На сторінках “Н.” публікувалися Б.-І. Антонич, О. Дніпровський, М. Рудницький, C....
- ГОГОЛЬ МИКОЛА ГОГОЛЬ МИКОЛА (01.04.1809, с. Великі Сорочішці, тепер Миргородського р-ну Полтавської обл. – 04.03.1852, Москва) – письменник – мислитель світового масштабу, найвидатніший серед романтиків “української школи” в російській літературі першої половини XIX ст. Народився в родині...
- Літературна дискусія 1925-1928 років та Микола Хвильовий І. Літературна дискусія 1925-1928 років і погляди М. Хвильового на розвиток української літератури. ІІ. Митці слова про розвиток пожовтневої літератури. 1. Літературні угруповання в Україні 20-х років XX століття. 2. Літературні принципи Миколи Хвильового. ІІІ....
- ВЕНГЕР МИКОЛА ВЕНГЕР МИКОЛА (XIX ст., рр. нар. і см. невід.). Жив у Одесі. Писав українською і російською мовами. У 30-х роках кілька разів інформувала про творчість цього “загадкового письменника” (Г. Зленко) газета “Одесский вестник” (про передплату...
- Взаємовплив Взаємовплив – обопільна дія двох або декількох явищ, яка спричиняє в кожному з них певні зміни, грунтується на взаємодії (див.: , ). У літературознавстві В. має два аспекти: 1) свідоме або мимовільне засвоєння інформації митцями-сучасниками...
- Акты Южном и Западной России “Акты Южном и Западной России” (повна назва “Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографическою комиссиею”). З’являлися впродовж 1863-92 у Петербурзі в 15-ти томах. Тут були опубліковані грамоти києво-руських та литовських...
- Значення повісті І. Нечуя-Левицького “Микола Джеря” Одним з найвідоміших творів Івана Нечуя-Левицького є повість “Микола Джеря”, у якій письменник передав мрії, думки і сподівання кріпаків. Заслуга Нечуя-Левицького полягає в тому, що він показав основний конфлікт того часу – протистояння між кріпаками...
- ІСТОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Історія літератури (від грец. ιστορία – розповідь про минуле) займається дослідженням художньої літератури в історичному аспекті від її зародження й до наших днів. Вона включає в себе численні історії окремих національних літератур, як старих, що...
- Антологія літератур Сходу “Антологія літератур Сходу” – збірник перекладів з літератур Сходу та приазовських греків-румеїв, виданий у Харкові 1961 в упорядкуванні А. Ковалівського (він же – автор передмови та коментарів). Тут вперше опубліковано переклади П. Ріттера а давньоіндійської...
- НЕСТОР-ЛІТОПИСЕЦЬ НЕСТОР-ЛІТОПИСЕЦЬ (1056 – бл. 1114) – письменник-агіограф, літописець. 1074 р. 17-літнім юнаком постригся в ченці Києво-Печерського монастиря, згодом посвячений у диякони. 1091 р. йому доручили відкрити мощі преподобного Феодосія. Помер і похований у Києво-Печерському монастирі....
- Компаративістика Компаративістика (лат. соmраго – порівнюю, фр. la litterature соmраreе – літературна компаративістика, порівняння) – порівняльне вивчення фольклору, національних літератур, процесів їх взаємозв’язку, взаємодії, взаємовпливів на основі порівняльно-історичного підходу (методу). К. у фольклористиці, літературознавстві і взагалі...
- Микола Іванович Костомаров Костомаров Микола Іванович – український і російський історик, громадсько-політичний і культурний діяч, письменник, публіцист, критик, етнограф і фольклорист, член-кореспондент Петербурзької АН з 1876р. Народився 4(16) травня 1817р. в слободі Юрасовці, тепер Ольховатського р-ну Вороніжської області...
- “Іду я дорогою, вітром…” (Микола Хвильовий) – Микола Хвильовий (1893-1933) Підручник Українська література 11 клас Українська література 1920-1930 років Микола Хвильовий (1893-1933) Невже я зайвий чоловік тому, що люблю безумно Україну? (Микола Хвильовий) Постать Миколи Хвильового в українському красному письменстві особлива. Цей геній доби “Розстріляного...
- Перемишлянин “Перемишлянин” – календар-альманах, який, починаючи з 1850 до кінця 60-х, майже щорічно видавав директор Перемишльської друкарні Я. Досновський за редакцією А. Добрянського, Б. Дідицького та ін.. Перший випуск “П.” містив кілька уривків з “Истории Малороссии”...
- Тема 20. Микола Вороний – Література XX ст IV. Література XX ст. Тема 20. Микола Вороний (1871-1938) (псевдоніми: Арлекін, Кіндратович, Віщий Олег, Микольчик, Homo, Sirius, М. В., М-У-ко) Український поет-патріот, перекладач, критик, історик літератури, займався режисерською та акторською діяльністю, писав праці з історії...
- ЗНО – Микола Вороний – Література XX ст Література XX ст. (псевдоніми: Арлекін, Кіндратович, Віщий Олег, Микольчик, Homo, Sirius, М. В., М-У-ко) Український поет-патріот, перекладач, критик, історик літератури, займався режисерською та акторською діяльністю, писав праці з історії національного театру, світової драматургії, активний громадський...