CТАРОСЛОВ’ЯНІЗМИ
Cтарослов’янізмами називаються слова, запозичені зі старослов’янської мови, що є найдавнішою формою слов’янського книжного мовлення, запровадженого в IX столітті Кирилом та Мефодієм з метою зробити зрозумілими всім слов’янам переклади текстів грецьких книг. Цю мову називають іще давньоболгарською, тому що в основу її був покладений солунський діалект болгарської мови. А оскільки розроблялася вона з метою перекладу книг релігійного змісту, її ще називають церковнослов’янською, а слова, запозичені з неї, – церковнослов’янізмами
1. Фонетичні ознаки:
А) Неповноголосні звукосполучення Ра, ла, ре на місці українських Оро, оло, еле: град, глава, злато, древо.
Б) Звукосполучення Ра- на початку слова на місці українського Ро-: раб.
В) Звукосполучення Жд на місці українського Ж: вождь, нужда.
Г) Літера Щ замість української Ч: священик, плащ.
Г) Літери Є, ю на початку слів замість українських О, у. єдиний, юний, юродивий, юдоль.
2. Словотворчі ознаки:
А) Суфікси іменників -знь, – тель, – ство, – иня (в абстрактних
Б) Суфікси -ащ, – ущ, – м (ий) дієприкметникового походження: трудящий, грядущий, відомий, неопалимий.
В) Префікси Воз-, пре-, пред-, со-: воскреснути, возвістити, премудрий, предтеча, согрішити.
Г) Компоненти складних слів Благо-, бого-, добро-, зло-, град-: благодать, богослов, добродушний, злочин.
3. На старослов’янське походження слова може вказувати його церковно-релігійна семантика: святий, пророк, суєта, творець, гріх, господь.
В лексичному складі слов’янських мов старослов’янізми посідають особливе становище, з одного боку, спів-відносячись за певними ознаками з архаїзмами та варваризмами, але з іншого боку, не збігаючись з ними цілком. З архаїзмами церковнослов’янізми споріднює те, що значна частина їх застаріла й перейшла до пасивного лексичного запасу мови, отримавши синонімічні відповідники з активно діючої лексики. Проте, на відміну від архаїзмів, далеко не всі церковнослов’янізми застаріли чи сприймаються такими. “Архаїзмами, – пише Б. Томашевський, – називаються лише ті слова, в яких особливо відчувається належність до минулого. Архаїзмами є слова, які відмирають, виходять з ужитку, тоді як про слов’янізми в цілому цього не можна сказати. Церковнослов’янізмами називаються слова, запозичені з церковнослов’янської мови, при цьому такі, походження яких усвідомлюється мовцем. В будь-якому випадку, це слова, які мають у літературній мові… синонім”. Не можуть бути ототожненими церковнослов’янізми з варваризмами, хоча формально ті й інші належать до слів іншомовного походження. Якщо варваризм сприймається як чужомовне вкраплення в національну мову, то слов’янізм не викликає враження чужомовної стихії, насамперед тому, що слов’янізми були й залишаються більш-менш зрозумілими всім носіям слов’янських мов. “Взаємодія між давньоруською та церковнослов’янською мовами, – писав Л. Якубинський, – полегшувалася тим, що церковнослов’янська мова, хоча й була мовою чужоземною, завезеною в Київську державу ззовні, але разом з тим була мовою, спорідненою з давньоруською, схожою на неї. Вона була, таким чином, мовою чужою, але не зовсім чужою. З цієї причини в давньоруську мову проникали не лише окремі церковнослов’янські слова, але й граматичні форми… Зрозуміло, що з найдавніших часів ряд церковнослов’янських слів потрапляв у розмову освічених людей; тут ці слова переставали бути церковнослов’янськими, піддавались обрусінню”. Міра проникнення та активного функціонування старослов’янізмів у східнослов’янських мовах була, проте, неоднаковою. Найбільш уживаними слов’янізми були в російській літературній мові, тоді як на українську мову, в якій з ними успішно конкурували діалектно-просторічні елементи та полонізми, вони справили менш відчутний вплив. У літературі XVIII – XIX століть старослов’янізми найчастіше використовувалися з метою надання мові урочистого, піднесеного звучання, яке старослов’янізмам забезпечувало, з одного боку, їхнє церковне, а отже, “високе” в емоційному і смисловому відношенні забарвлення, з іншого боку – архаїзованість їхнього звучання, яка створювала більш-менш різкий контраст між ними та їхніми відповідниками в побутовому мовленні. В. Тредіаковський писав з цього приводу:
Пусть вникнет он в язык славенский наш степенный,
Не голос чтится там, но сладостнейший глас; Читают око все, хоть говорят все глаз; Не лоб там, но чело; не щеки, но ланиты; Не губы и не рот, уста там багряниты; Не нынь там и не вал, но ныне и волна; Священна книга вся сих нежностей полна.
А. Кантемір у трактаті з віршознавства (1742 р.) писав: “Наш язык изрядно от славенского занимает отменные слова, чтобы отдалиться в стихотворстве от обыкновенного простого слога и укрепить тем стихи свои”. Наводимо приклад вживання старослов’янізмів з метою надання мові урочистого, піднесеного звучання:
Все упованіє моє
На тебе, мій пресвітлий раю,
На милосердіє твоє,
Все упованіє моє
На тебе, мати, возлагаю.
(Т. Шевченко)
У художньому творі старослов’янізми можуть використовуватись із протилежною метою – створення комічного ефекту. В українській літературі одним з перших до старослов’янізмів у цій їх функції звернувся І. Котляревський: “Що ти тут, старосто мій, – теє-то, як його – розгла-гольствуєш з пришельцем?” (типовий зразок мови чиновника Возного з п’єси “Наталка Полтавка”). Поряд із церковнослов’янізмами інколи виділяють так звані Біблеїзми: “Особливою стилістичною категорією є церковнослов’янізми в текстах, що імітують стиль Біблії. В цій функції вони називаються Біблеїзмами. <…> При зверненні до Біблії, яка відома переважно в церковнослов’янському перекладі, в поезії використовувалися церковнослов’янізми. Лексика в таких творах звичайно збігається з передачею певних біблійних образів, особливо тих образних виразів східного походження, які відрізнялися від образної системи європейської поезії. Характерною формою поезії, насиченої біблеїзмами, були так звані “оди духовні”, які представляли собою переробку псалмів”. Наприклад:
Благословен господь мой Бог, Мою десницу укрепивый И персты в брани научивый Сотреть врагов взнесенный рог… …Вещает ложь язык врагов, Десница их сильна враждою, Уста обильны суетою; Скрывают в сердце злобный ков. Но я, о Боже, возглашу Тебе песнь нову повсечасно; Я в десять струн тебе согласно Псалмы и песни приношу.
(М. Ломоносов, “Преложение псалма 143”)
Біблеїзми досить часто трапляються у віршах Т. Шевченка, пов’язаних тією чи іншою мірою з біблійною тематикою або образами:
Трудящим людям, всеблагий,
На їх окраденій землі
Свою ти силу ниспошли.
А чистих серцем? Коло їх Постав ти ангели свої, Щоб чистоту їх соблюли.
Злоначинающих спини,
У пута кутії не куй,
В склепи глибокі не муруй.
А доброзиждущим рукам І покажи, і поможи, Святую силу ниспошли.
А всім нам вкупі на землі Єдиьомисліє подай І братолюбіє пошли.
(Т. Шевченко, “Молитва”)





CТАРОСЛОВ’ЯНІЗМИ
джим гудзик и машинист лукас читать
Related posts:
- Старослов’янізми РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 6. ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ 6.2.Художньо-мовленнєва організація літературного твору 6.2.2.Лексико-синонімічні засоби увиразнення мовлення 6.2.2.5. Старослов’янізми Старослов’янізмами називаються слова, запозичені зі старослов’янської мови, що є найдавнішою формою слов’янського книжного мовлення, запровадженого в...
- Лінгвістичні запозичення Лінгвістичні запозичення – слова (рідше морфеми, синтаксичні конструкції) чи стійкі словосполучення, засвоєні одними мовами з інших унаслідок географічних, економічних, політичних, культурних зв’язків між народами. Своєрідним різновидом Л. з. є калька – слово чи мовний зворот,...
- Остромирове євангеліє Остромирове євангеліє – найдавніша датована рукописна пам’ятка церковнослов’янської мови східнослов’янської редакції. Переписане в 1056-57 уставом з болгарського оригіналу дяком Григорієм для новгородського посадника Остромира. За змістом О. є. – вибрані євангельські читання. Дискусійним є питання...
- Архаїзми Архаїзми (грецьк. archaios – давній) – застарілі слова, словосполучення, граматичні чи синтаксичні форми, що вживаються в художній літературі як прийоми з різними стилістичними функціями: для якомога точнішого відтворення колориту зображуваної історичної доби, для підкреслення особливостей...
- Етимологія Етимологія (грецьк. etymologia, від etymon – справжнє значення слова і logos – слово, вчення) – встановлення походження слова; науково-дослідна процедура розкриття походження й історії розвитку звукової форми та значення слова чи морфеми, а також результат...
- Земна мадонна скорочено – Євген Маланюк Автор вживає старослов’янізми, за допомогою яких створюється ефект урочистості: Як іонійськая колона, Рожевіє дівочий сніг, Ховаючи опуклість лона В лілеях рук, в лілеях ніг. Зверніть увагу на конфесійну лексику, вжиту в поезії: Єдина! Не ображу...
- З історії української мови Про походження нашої мови, час, місце виникнення в науці є різні гіпотези. Більшість мовознавців світу, спираючись на свідчення античних авторів, на пам’ятки давніх східно- та західнослов’янських літератур, а також на здобутки археології, схиляється до думки,...
- Роль Кирила і Мефодія в історії української культури Творці слов’янської азбуки народилися в македонському місті Солуні (сучасне Салоніки). їхній батько був болгарин, мати – гречанка. У сім’ї росло семеро дітей. Костянтин був наймолодшим (827-869), пізніше прийняв ім’я Кирило. Михаїл (820-885) – у чернецтві...
- Заклик до єднання слов’янських народів у поемі “Єретик” – ІІІ варіант – ТАРАС ШЕВЧЕНКО 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ III варіант В двадцятих роках XIX століття в колах передових людей тогочасного суспільства починає поширюватися ідея єднання слов’янських народів. Вперше цю ідею висунули учасники Товариства об’єднаних слов’ян, яке було...
- Особливості лексики творів І. Вишенського Іван Вишенський – палкий захисник церковнослов’янської мови. Її він сприймав як мову виключно культову, однак і в церкві допускав уживання також “простої мови”. У власній творчості І. Вишенський на теми богословсько-догматичні писав церковнослов’янською мовою. Цією...
- Земна мадонна Маланюк Євген Земна мадонна Автор вживає старослов’янізми, за допомогою яких створюється ефект урочистості: Як іонійська колона, Рожевіє дівочий сніг, Ховаючи опуклість лона В лілеях рук, в лілеях ніг. Зверніть увагу на конфесійну лексику, вжиту в поезії: Єдина!...
- Відрубність розвитку української літератури Відрубність розвитку української літератури – концепція своєрідності” української літератури, яка трактувалася як вияв етнопсихології українців. Передумови вчення про В. заклали М. Костомаров, В. Антонович, розвинули І. Нечуй-Левицький, О. Огоновський, обгрунтували М. Грушевський, Д. Чижевський. Ніхто...
- Мелетій Смотрицький Мелетій Смотрицький (світське ім’я – Максим Герасимович; бл. 1577 – 17(27) грудня 1633) – український мовознавець, праці якого вплинули на розвиток східнослов’янських мов; письменник, церковний і освітній діяч. Смотрицький є автором унікальної “Граматики слов’янської” (1619),...
- УЖЕВИЧ ІВАН УЖЕВИЧ ІВАН (рр. нар. і см. невід.) – мовознавець XVII ст., поет. Походив із західних районів України (Волині або Наддністрянщини). Восени 1637 р. став студентом Краківського університету. 1641 р. надрукував у Кракові віршований панегірик польською...
- СЛОВО В ЖИТТІ ЛЮДИНИ Україна, український народ, українська мова! Які величні, незрівнянні ні з чим поняття! Україна, як і українська мова, мають свою історію. Україна… В одному цьому слові бринить жмуток смутку і краси, величі і слави, країна, де...
- І. Котляревський – “батько нової української літератури” Іван Петрович Котляревський відіграв велику роль в історії розвитку української літератури. Він належить до тих довгожителів планети, які разом із витворами свого духу впевнено переступають рубежі сторіч, далеко йдуть за межі їм відміряного часу. Більше...
- Поетичний словник Бориса Олійника І. Мовно-поетична образність творів Бориса Олійника. ІІ. Поняття-терміни у творах поета. ІІІ. Громадянська лірика Б. Олійника. . Особливе місце у віршах Б. Олійника посідає філософська лексика, органічна в духовному світі поета, яка виразно виявляється в...
- Краса і багатство рідної мови Ой, яка чудова українська мова! Де береться все це, звідкіля і як? О. Підсуха Рідна мова – це мова нації, мова предків, яка пов’язує людину з її народом, водна – найбільший скарб. Існує твердження, що...
- Деякі зауваження про мову творів Григорія Сковороди Академік Д. Багалій відзначав: “Г Сковорода належить до найвидатніших людей свого часу. Він бувукраїнський поет, філософ, муж доброчинний із християн у цілковитому значенні слова. Йому призначено було залишити по собі глибокий слід у спогадах сучасників”....
- Чому слід берегти рідну мову і від кого її захищати? Історія повідомляє, що були часи, коли знання рідної мови вважалося не модним, не престижним. Коли навіть малограмотні люди намагалися віддати своїх дітей до шкіл із російським навчанням, думаючи, що тоді їх діти стануть розумнішими, культурнішими....